Творчість де Костера – Творця бельгійської літератури французькою мовою (його попередники писали на валлонським та фламандською) – виросло на народно-демократичній основі і літературних традиціях революційного романтизму. Визвольна боротьба проти іспанського панування у Фландрії XVI століття відображена в “Легенді про Уленшпігеля” зі справді епічним розмахом і такими немеркнучими, буйними фарбами, які можна порівнювати тільки з полотнами кращих художників Відродження. Після закінчення університету Де Костер, щоб позбутися
Матеріал історичних документів поєднується в “Легенді про Уленшпігеля”З надмірним використанням фольклорних та етнографічних джерел – народних легенд, пісень, фарсів, повір’їв, обрядів і т. п. Все це надає монументального твору де Костера характер народного героїчного сказання про боротьбу гезов з папою римським і Філіпом II. Гези – у перекладі “дрантя”, “голота”.
Цим прізвиськом наділили нідерландських
Завзятий веселун і пройдисвіт, який перейшов в роман із старовинних лубочних книжок, виростає в народного месника, великого Геза. Уленшпігеля не бере ні куля, ні шибениця. Невгамовний, невловимий, невмирущий, вічно юний, як і його кохана Нелі, він символізує стійкість і безсмертя народу. То в образі блазня, то селянина, то ремісника, то солдата, веселий Уленшпігель бродить з міста в місто, з палацу потрапляє в сільську хатину, з церкви – на відчайдушний гульбище майстрових, зі стовпа тортур-на полі бою.
Через весь роман проходить тема відплати катам і зрадникам. Після трагічної сцени страти на вогнищі вугляра Клааса, батька Тіля, лейтмотивом стають грізні слова Уленшпігеля: “Попіл Клааса стукає в моє серце! ..”
Мандруючи по Фландрії, Тіль закликає народ помститися багатіям і гнобителям за всі їхні злодіяння. Нагорі, говорить Уленшпігель, –
Проблема позитивного героя дозволена самим природним і найкращим чином. Борються за свободу народні герої надають твору не тільки епічне велич, але й об’єктивно революційний зміст. Адже для письменника народна стихія – це перш за все стихія боротьби, активної дії, це – віра в краще майбутнє, в майбутню перемогу, незважаючи на тимчасові невдачі і поразки. Правдиво зображуючи події першої буржуазної революції в Європі, Де Костер наводить читачів до трагічного фіналу повстання гезов, відданих місцевим духовенством, дворянами і купцями. І Уленшпігель, проклинаючи бар і попів, піднімається разом з нерозлучною Нелі на сторожову вежу, щоб виждати час, поки знову не повіє вітром свободи. “Хіба можна поховати Уленшпігеля – дух і Нелі – серце нашої матері Фландрії? І вона може заснути, але померти – ніколи! “Глибокий демократизм де Костера проявляється не тільки в возвеличення народних борців і месників.
Письменник не в силах стримати своєї люті і гніву, коли вводить в дію ворогів Фландрії, починаючи з кривавого деспота Пилипа II і кінчаючи іудою-рибників, якого народ засуджує на смерть за зраду.
Перше російське видання “Легенди про Уленшпігеля” було надруковано в 1919 році. Перекладач роману А. Горнфел’д від видання до видання поліпшував текст. У його ж скороченому перекладі, з ілюстраціями Є. Кібрика, книга виходить у серії “Шкільна бібліотека”.
Для менш підготовлених читачів “Легенда про Уленшпігеля” видавалася в обробці М. Заболоцького, на жаль несправедливо забутою. Новий переклад виконаний Й. Любимовим: Легенда про Уленшпігеля і Елої Гудзак, про їх доблесних, забавних і славетних діяннях у Фландрії та інших краях.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)