Літературний багаж. Які народні пісні ви знаєте? Про що в них ідеться?
Віддавна люди з повагою ставилися до своєї історії. Одним з найважливіших засобів збереження пам’яті про значущі події минулого, битви, подвиги героїв були епічні пісні.
Літературознавча довідка
Епічні пісні – давні фольклорні віршовані твори, що розповідають про народних героїв та їхні подвиги.
Епічні пісні, створені талановитими співцями, виконували під акомпанемент давніх музичних інструментів. З плином часу їхні сюжети збагачувалися відомостями
Упродовж багатьох століть епічні пісні були своєрідною історичною абеткою для народу. їх ушановували як пам’ятки героїчної минувшини рідної землі й свідчення великих звершень предків.
Самобутні епічні пісні складали в Київській Русі. їхня назва – билини – нині така звична, що здається, ніби вона виникла разом з тими піснями. Однак це не так. У давнину пісенні оповіді про
Ілля Муромець. Зовнішність богатиря відновлено за методом М. Герасимова
Літературознавча довідка
Билина – давньоруська епічна пісня, що розповідає про героїчні звершення легендарних богатирів. Билині притаманні поєднання фантастичних та історичних елементів, а також урочисто-піднесений, спокійно-величний тон, визначений билинним віршем. Сюжет билини прикрашено традиційним фольклорним “орнаментом”: постійними епітетами (сонце красне, поле чисте, добрий молодець, вітри буйні), повторами окремих слів і зворотів.
Одним з характерних прийомів билини є гіпербола – художній прийом, що грунтується на перебільшенні певних властивостей зображуваного героя, предмета чи явища.
Билини уславлювали воєнні й трудові подвиги знаменитих богатирів Київської Русі – Добрині Нікітіча, Микули Селяниновича, Святогора та інших. У цих образах відбилися уявлення наших пращурів про героя – захисника рідної землі, наділеного нездоланною силою й широтою душі, здатного гідно обстоювати ідеали добра й справедливості. Взірцем такої людини був, зокрема, Ілля Муромець – герой багатьох билин київського циклу.
Утім, крім богатирів, існували й інші билинні персонажі. Так, у Новгороді було складено цикл про надзвичайно талановитого гусляра1 Садка.
Літературна кухня
На позір билини схожі на міфічні й казкові сюжети про героїв, що борються із силами зла. Так само, як у міфах і народних казках, важливу роль у цих оповідях відіграють фантастичні елементи (описи неймовірних подвигів, величезних ворожих полчищ, дивовижних чудовиськ тощо). Однак, на відміну від міфів і казок, сюжети билин, як правило, мають певне історичне підгрунтя, як-от воєнні походи, битви, зведення храмів тощо. Тому й описані в них події відбуваються не в міфічні “перші часи” і не в казковому “тридев’ятому царстві”, а за конкретної історичної доби і в конкретній місцевості.
Та й у фантастичних картинах героїчних битв нерідко простежується відлуння реальних історичних подій. Живий зв’язок з історією є першою характерною ознакою билин.
Друга визначальна ознака цих творів пов’язана з їхнім пісенним походженням. Билини складали билинним віршем, що надавав оповіді наспівності, урочистості, й зазвичай виконували під гуслі.
Сюжет билини побудовано так само, як і в народних казках: стислий вступ – зачин, у якому зазначено час і місце подій; основна частина, що безпосередньо зображує подвиги богатирів; кінцівка, яка підсумовує оповідь. Така побудова разом з фольклорним “орнаментом” допомагала краще запам’ятати зміст билини.
1 Гусляр – співець, який акомпанує собі на гуслях (давньому струнному щипковому музичному інструменті).
Коментар архіваріуса
Оповіді про те, як богатирі “одним духом” знищували численні ворожі війська або могутніх чудовиськ, нині видаються такими далекими від реальності, що сучасному читачеві важко повірити в будь-який зв’язок між цими сюжетами та подіями давньої історії. Проте такий зв’язок існує. Недарма філологи називають билини алмазами історичної пам’яті.
Щоправда, виявити історичну основу билини нелегко, адже для цього треба “очистити” її не лише від поетичної вигадки, а й від пізніших історичних нашарувань.
Кадри з мультфільму “Альоша Попович і Тугарин Змій” (режисер К. Бронзит, 2004 р.)
Так, у більшості билин богатирі (або, як їх ще називали, “храбри”) служать київському князю Володимиру. У цій постаті, на думку вчених, поєднано образи двох князів, популярних на Русі, – Володимира Хрестителя та Володимира Мономаха. Або ж інший приклад. В одній з билин ідеться про те, як богатир Альоша Попович здолав велетенського змія Тугарина – надприродну летючу істоту в людській подобі. Дослідники вважають, що за билинним образом Тугарина Змієвича стояв половецький хан Тугоркан, який жив у XI ст.
Цікаво, що історична особа, опоетизована в образі Альоші Поповича, реально існувала на півтора століття пізніше від зображених у билині подій. Тож напевно ратний подвиг здійснив якийсь інший чоловік. Його ім’я не збереглося, і народна пам’ять згодом приписала цей подвиг Альоші Поповичу.
Порівнюючи історичні факти з їхньою поетичною обробкою в билинах, ми можемо належно оцінити багатство народної уяви.
З’явившись за часів Київської Русі, билини на багато століть пережили свою добу й залишили глибокий слід у культурі східнослов’янських народів. їхній вплив простежується, зокрема, в українських думах і героїчних піснях, а також у багатьох творах російських письменників, композиторів та художників.
За доби Середньовіччя в Західній Європі на основі народних пісень виникла балада, яка згодом поширилася у фольклорі різних народів.
Літературознавча довідка
Балада – невеликий за обсягом ліро-епічний твір на історично – героїчну, легендарну, фантастичну чи соціально-побутову тему з напруженим сюжетом і драматичною, часто несподіваною розв’язкою. Основну увагу в баладній оповіді зосереджено на зображенні захопливих подій та моральних питаннях. Для балади характерна виразна емоційна оцінка персонажів і подій; зазвичай у ній наявні розповідач, діалоги, повтори, зачин та кінцівка.
Літературна кухня
Жанр балади має цікаву історію. На думку вчених, він зародився в середньовічній Франції як різновид танцювальних пісень (сама його назва походить від північнофранцузького слова “ballete”, що означає “танцювальна народна пісня”), а із часом набув характеру суто поетичного твору.
Згодом балада поширилася на інші західноєвропейські країни. Приблизно в XV ст. вона потрапила до Англії та Шотландії. Однак там прижилася лише її назва: слово “балада” доклалося до місцевих народних пісень про легендарних персонажів.
Так з’явився англо-шотландський різновид балади з її похмуро-таємничою атмосферою, трагічними життєвими історіями (про нерозділене кохання, зраду, криваву помсту тощо), гнітючими описами природи, яскравими героями, що повстали на боротьбу зі злом і нерідко зазнали в ній поразки…
Усе це надавало англо-шотландським баладам надзвичайної привабливості. Не дивно, що згодом вони здобули чимало прихильників по всій Західній Європі й стали джерелом натхнення для митців різних країн і епох. Яскравими прикладами цього є легендарні історії про нещасного короля Ліра та шляхетного розбійника Робіна Гуда, що лягли в основу багатьох відомих літературних і мистецьких творів…
Балади містять чимало вигадки, але мають і певне історичне підгрунтя. Навіть більше: вони відтворюють широку картину життя феодального суспільства, змальовуючи представників усіх його верств, від короля до жебрака. Наявність такого історичного тла надає баладам пізнавального значення.
Утім, сталий інтерес до цих оповідей можна пояснити не лише їхньою пізнавальною, а й власне художньою цінністю. Напружений сюжет, емоційність, яскрава мова, виразність портретів і характерів героїв – усе це засвідчує високу художню якість балади.
Популярність фольклорних балад із часом зумовила бурхливий розвиток літературної, або авторської, балади. Її найвизначнішими здобутками стали баладні поезії Ф. Війона, Р. Бернса, Й. В. Гете, Ф. Шиллера, Г. А. Бюргера, В. Жуковського, О. Пушкіна, М. Лєрмонтова, А. Міцкевича, Р. Л. Стівенсона та інших відомих авторів. Цим творам, так само як і народним баладам, притаманне несподіване поєднання реального й фантазійного планів, що надає оповіді романтичного забарвлення. Однак існують важливі відмінності між фольклорним і літературним різновидами балади.
Автори літературних балад не просто розповідали цікаві історії з опоетизованого минулого, а, заглиблюючись у внутрішній світ людини, порушували важливі суспільні, філософські й психологічні проблеми.
Перевірте себе
Дайте визначення епічних пісень. Чому їх називають скарбницею народної пам’яті? Що таке билина? Назвіть знаменитих билинних героїв.
Про кого з них ви чули або читали раніше? Які фольклорні елементи використовувалися в давніх оповідях про богатирів? Розкрийте зміст поняття “гіпербола”.
Визначте основні ознаки жанру балади. Назвіть баладних героїв. Схарактеризуйте англо-шотландські народні балади. Чим літературна балада відрізняється від фольклорної?
Теми проектів. “Билинні богатирі”; “Герої билин у живописі”; “Робін Гуд на кіноекрані”.
“ДОБРИЙ МОЛОДЕЦЬ ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ”
Літературний багаж. Пригадайте античні міфи про подвиги героїв. Які чесноти втілено в цих персонажах?
У давнину билинних богатирів шанували як героїв, що подавали приклад самовідданого служіння батьківщині. З найбільшою любов’ю народ ставився до Іллі Муромця. Билини зображували його “старшим” богатирем, який перевершував своїх побратимів і силою, і мудрістю. На думку деяких дослідників, таке ставлення пояснювалося походженням Іллі: на відміну від більшості билинних богатирів зі знатних багатих родів він був селянським сином, і це наближало його образ до простих слухачів. Глибоку симпатію до Іллі Муромця викликали й властиві йому душевні якості: моральна сила, почуття власної гідності й незалежність у взаєминах із князем Володимиром.
Привабливих рис цьому персонажу додавала і його незвичайна біографія: тридцять років, згідно з билинами, Ілля, скутий невідомою недугою, “сиднем сидів” удома, доки не настав день, коли в ньому прокинулася могутня сила. Відтоді й почалася історія героїчних звершень богатиря…
Перед читанням. Читаючи билину, зверніть увагу на художні прийоми, знайомі вам за іншими фольклорними творами.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)