В 1856 і 1857 роках П. Куліш після довгої перепідготовчої праці видав книгу в 2-х томах “Записки о жизни Гоголя”. Тоді ж таки Гоголева мати попросила Куліпіа, щоб він випустив твори Гоголя. Впорядкувавши рукописи, Куліш поробив коментарі, приготував до публікації листи і видав Гоголеві твори в шести томах.
Заробіток з цього видання (3 тис. крб.) пішов на заснування власної друкарні (так звана друкарня П. Куліша), з якої свого часу вийшов ряд визначних творів української літератури, зокрема “Кобзар” Т. Шевченка, “Народні оповідання”
У травні 1860 року П. Куліш приїхав у Полтаву. Тут, 9 травня, полтавська громада справила йому бучний обід у міському саду. На той обід зібралося чоловік із 200: були тут селяни і поміщики, шевці, кравці, генерали й письменники. За обідом проголошували промови на кількох слов’янських мовах. Перед тим, як сіли до столу, до розпорядника підійшов незнайомий чоловік і став прохати прийняти його як учасника обіду.
Людей було й так багато і незнайомця не хотіли впускати. Тоді чоловік
– З вуст відставного жандарма,- сказав він,- прийміть, люди добрі, щире бажання, щоб ширилися, зміцнялися й пи шалися на Україні ті ідеї, за які я відвозив Куліпіа на заслання в Тулу. Звісно, такий тост з уст колишнього жандарма зустріли з незвичайним ентузіазмом та захватом.