КРАВЧЕНКО УЛЯНА (сир. – Юлія Шнайдер, 18.04.1860, м. Миколаїв, тепер Львівської обл. – 31.03.1947, Перемишль, тепер Пшемисль, Польща) – письменниця, педагог, одна із засновниць жіночого руху в Галичині.
Народилася в родині з українізованого німця, який служив комісаром і був помітною постаттю в суспільно-політичному житті Галичини. Батько помер рано, виховувалася в родині дядька О. Лопушанського – судового радника. Освіту здобувала спочатку вдома, потім – у Львівській учительській семінарії, яку закінчила 1881 р. Рано почала писати вірші,
Після закінчення навчання Уляна Кравченко вчителювала на Львівщині. Про ті роки залишила спогади “Із записок учительки”. 1883 р. в журналі “Зоря” під егідою І. Франка друкується вірш “Згадай мене, милий”. Відтоді й розпочинається довголітня дружба з відомим письменником, який відіграв велику роль у її творчій долі, допоміг їй влаштуватися вчителькою спочатку в Інституті василіянок, а пізніше у Львівській шестикласній українській школі для дівчат.
Молода поетеса бере
Згодом учителювала в сільських школах Львівщини. З 1920 р. до останніх днів проживала в Перемишлі.
1891 р. побачила світ друга збірка поетеси “На новий шлях”, підписана псевдонімом Уляна Кравченко. Вірші ці перейняті громадсько-політичними мотивами, звернені до тогочасного жіноцтва із закликом брати активну участь у суспільному житті.
Тривалий час її поезії друкуються лише в часописах та збірниках (“Зоря”, “Літературно-науковий вістник”, “Дзвінок”, “Житє і слово” та ін.). Згодом виходять книжки для дітей та юнацтва “Проліски”, “В дорогу” (1921), “Лебедина пісня” (1924), “Шелести нам, барвіночку” (1932). 1929 р. виходить третя збірка поетеси “В житті є щось”, через два роки – “Вибрані поезії”. Загалом у творчості Уляни Кравченко переважають ліричні поезії, пейзажна лірика, особливо сильно звучать мотиви туги за щастям, тривоги за становище трудящої людини, зокрема жінки, її нелегкої долі.
Серед мотивів громадянських – ідея єдності двох частин України, патріотичного обов’язку. Невідома сучасному читачеві збірка “Для неї – все!” (Коломия, 1931) вмістила патріотичні вірші, стрілецькі мотиви (“Під Кругами”, “Вороги, як повінь…”, “На стрілецьку нуту”, цикл “З пісень летунів”), 1934 р. в Коломиї вийшла збірка письменниці “Замість автобіографії”, яка являє собою своєрідну поезію в прозі. Перу Уляни Кравченко належите оповідання “Голос серця”, автобіографічні нариси “Перший рік практики”, “Із спогадів учительки” та ін.
В останні роки життя (1939 – 1947) вона формувала збірку поезій, присвячених І. Франкові.
Особистий архів Уляни Кравченко знаходиться у відділі рукописів і текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка HAH України.
Літ.: Жук Н. Уляна Кравченко // Літ. в шк. 1960. № 2; Каспрук А. Творчість, окрилена Каменярем // Літ. газ. 1960.
19 квіт.; Коцюба О. Захисниця “робочих ідей” // Вітчизна. 1981. № 9; Франко І. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р. З останніх десятилітті XIX віку // Франко І. Зібр. творів: У 50 т. К., 1984. Т. 41; Про Уляну Кравченко: Спогади О. Дзядик 11 Рад. літературознавство. 1987. № 3; Огриза Г. До творчих взаємин Уляни Кравченко з Іваном Франком 11 Укр. мова і літ. в шк.
1988. № 12; Царик Я., Шалайський В. Талановита вихованка Каменяра // Дзвін. 1990. № 4.
Р. Мовчан
(2 votes, average: 4.50 out of 5)