Роман “Прапороносці” О. Гончара – роман-трилогія про Велику Вітчизняну війну. У ньому виразно виявилась одна з найхарактерніших особливостей мистецтва – показ особистості органічному зв’язку з колективом, глибоке розкриття її найпотаємніших роздумів, що сягають людинознавчих проблем, розуміння нею “краси вірності”.
Проблема “краси вірності” розкривається через образ Брянського і Шури Ясногорської.
Чистотою, якоюсь світлою ясністю оповитий образ Юрія Брянського. Студент-математик у недавньому минулому,
Освічена людина. Брянський завжди зібраний, дисциплінований, підтягнутий, урочистий. Чернишеві він здавався “соняшником у цвіту”. І хоч Юрій Брянський діє тільки в першій частині роману, однак він продовжує жити в серцях бойових побратимів, залишаючись для них ідеалом, до якого треба прагнути, зразком, на який слід рівнятися.
О. Довженко у своєму “Щоденнику” написав: “Війну в мистецтві треба показувати через красоту, маючи на увазі
Саме такий підхід виявив О. Гончар в осмисленні двох проблем: “краса вірності” і “звільнення людини”.
Герої Олеся Гончара живуть у світі злому й холодному, у світі, сповненому абсурду. Рятівною вірою для них стає віра в людину, в силу її розуму, високість духу. Вони прагнуть краси в усьому – в коханні, у вірності своєму коханню, в гармонійних людських стосунках.
Поняття “краси вірності” набуває у творі ширшого звучання, ніж просто вірність коханій чи коханому.
На думку письменника, кожна людина перці за все повинна виявляти вірність своєму обов’язку, вірність своїй Батьківщині Тому-то й вкладає Гончар в уста Юрія Брянського слова: Все! все ми віддаємо тобі, Батьківщино… Все! Навіть наші серця І хто не звідав цього щастя, цієї., краси вірності, той не жив по-справжньому”.
Життєвою правдивістю приваблює в романі образ Шури Ясногорської. Це кохана Юрія Брянського. Разом з ним вона вчилася на математичному факультеті Мінського університету.
Вони так добре знали одне одного, що могли вгадувати думки. Їх кохання було чисте, кришталеве. Брянський в розмові з Сагайдою говорим про те, що він свято вірить своїй коханій. І нехай пройдуть роки, та він вірить, що вона ніколи не зрадить йому.
Чистота, глибина, цнотливість почуттів дівчини глибоко розкриті в романі.
Вперше як персонаж Шура з’являється в другій книзі роману Вона нестримно поспішає до коханого, хоч сама природа віщує якесь лихо. По дорозі Шура дізнається про смерть Юрка на 805 висоті. Передчуття щасливої зустрічі з коханою людиною запитується тяжким горем.
Серед темної ночі, коли на вулиці осінній дощ стукався й стукався… у тисячі веретен”, стоїть вона, “нерухома, мов тополя, похилена вітром” і нагадує нам Ярославну з безсмертної пам’ятки слов’янського письменства “Слово о полку Ігоревім”, твору, рядки з якого Гончар брав епіграфами до частин трилогії.
Образ Ясногорської в романі розкривається в основному в інтимному плані. Проте через взаємини дівчини з Юрієм, а потім з Чернишем ставиться і правильно розв’язується одна з важливих морально етичних проблем – проблема вірності близькій людині, проблема чистоти світлого людського почуття.
Після загибелі Брянського в Шури виникло бажання накласти на себе руки. Та коли Воронцов розповів їй легенду про лебедів і закінчив її реплікою про те, що людина відрізняється від птаха перш за все тим, що вона людина, дівчина переосмислила сутність життя.
Через певний час Щура закохується в молодого офіцера Євгена Черниша. Ніхто з однополчан не засуджує ні Євгена, ні Шури, бо їх кохання – це перевірка моральних цінностей. Юними серцями оволоділо серйозне й глибоке почуття, і тут немає нічого образливого для пам’яті загиблого Брянського.
Шура гине від ворожої кулі в переддень Перемоги. Як зрозуміти цей епізод з роману? Гончар не дає відповіді на це питання, читацькі ж варіанти можуть бути найрізноманітнішими.
Проблема “краса вірності” актуальна і в наш час. Час, коли Україна вибудовує свою самостійність, державність. Чим більше буде серед нас людей високої моралі, тим швидше ми наблизимо світле майбутнє.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)