Борис Грінченко – відомий український письменник – приділяв особливу увагу змалюванню дітей, які чарують неповторністю характерів, чистотою помислів та вчинків. Оповідання “Олеся” починається розповіддю про далекі часи. У селі серед боліт на Волині жив старий козак Данило.
Після турецького полону він повернувся в рідне село, прийняв до себе двох сиріт: дівчинку Олесю та хлопчика Михайлика. Частенько Данило розповідав дітям, як знайшов їх серед трупів біля мертвих батьків. На дітей справляли велике враження не лише спогади,
І одного разу прийшов час випробування. Діти пішли в ліс п ягоди. І раптом побачили татар. Дівчинка одразу прийняла рішення-послала Михайлика попередити селян про небезпеку, а сама пішла попід лісом у протилежний бік, відволікаючи ворогів.
Дівчина кружляла поміж боліт, а потім зупинилась і сказал татарам: “Я вас, вороги, завела в цей ліс, і ви не вийдете відціль”.
Татарин ударив Олесю ножем у груди, “її голівонька схилилась, і чист-душа покинула тіло”. Селяни ховали хоробру дівчину, розуміючи, що вона загинула, рятуючи їх. Над могилою дід Данило промовив слова: “Кожен повинен боронити свій рідний край, не жаліючи життя!” Ці слова має запам’ятати кожен, хто хоче прожити життя як вірний син рідної землі.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)