Нещодавно я перегортав збірку народних дум. У них розповідається про боротьбу українського народу проти турків і татар. Про сміливих, хоробрих, винахідливих козацьких ватажків: Самійла Кішку, Морозенка, Богдана Хмельницького.
Але найбільше мені сподобалась “Дума про козака Голоту”.
В образі Голоти народ бачить свого товариша, друга, визволителя. Часто нападали на українські міста та села турки і татари, грабуючи і спалюючи їх, захоплюючи людей у полон. Саме козацтво, представником якого і виступає козак Голота, захищало свій народ
Козаки не тільки відбивали набіг чужинців, а й самі часто робили сміливі наскоки на ворожі землі, визволяючи братів-бранців, не шкодуючи своїх сил, свого життя.
Не шкодував їх і Голота, бідний козак, на якому були “…три семирязі лихії: одна недобра, друга негожа, а третя й на хлів незгожа”. На ногах у козака постоли в’язові, на голові – “шапка-бирка” з діркою, через яку провівав вітер. Та, незважаючи на свою бідність, козак дбав, щоб у нього були “ясненька зброя” та кінь вороний, з допомогою яких він гідно б’ється з ворогами своєї вітчизни.
Козак Голота – смілива,
Прославляючи мужність козаків, їхню перемогу над ворогами, народ наділяє Голоту і його товаришів непереможною, героїчною силою, відвагою і мужністю, висловлює своє бажання, щоб козаки завжди
Хороші мислі мали…
І неприятеля під ногами топтали!
(1 votes, average: 5.00 out of 5)