КОХОВСЬКИЙ ВСЕВОЛОД (псевд. – Данило Медовик, Погонець, Володько Нечуй, В. К, Вс. П.; 16.03.1835, с. Стародубівка, тепер Слов’янського р-ну Донецької обл. – 14.05.1891, Петербург) – письменник, педагог.
Засновник (1864), голова Ради (1870), директор (1889 – 1891) Петербурзького педагогічного музею військово-навчальних закладів (“Соляной городок”), організатор Педагогічної бібліотеки, в якій були й видання українською мовою. Пропагував у Петербурзі українську мову. Опублікував у “Основі” (1862) “Лист до основ’ян”, низку оповідань “З
У Галичині друкувався в шкільних читанках (Львів, 1876 – 1889), за якими діти навчалися української мови. І. Франко вважав, що українське слово В. Каховського “має тривку літературну вартість”. О. Білецький визначав його публікації як “дуже характерні” в діяльності українських громад, як ті, що влучали в “саму точку”. У 1873 – 1889 рр. вийшли друком педагогічні праці В. Каховського у віщаннях Петербурзького
Популяризував творчість Т. Шевченка, 1862 р. виголосив промову про Кобзаря на панахиді у Петербурзі, збирав його малярські твори (тепер зберігаються у Державному музеї Т. Г. Шевченка в м. Києві).
Літ.: Рогов П. И. Памяти В. П. Коховского // Pyс. школа. 1891. Т. 2. № 7-12; Семенов Д. Д. Всеволод Порфирьевич Коховский // Pyс. старина.
1892. Т. 74. № 5; Веигеров С. Критико-биографический словарь русских писателей. Пг., 1915; Мазуркевич О. Р. “Пан – народолюбець” Вс. Коховського // Зброя слова: Українська демократична література. К., 1955; Франко І. Нариси з історії українсько-російської літератури до 1890 р. // Франко І. Зібр. творів: У 50 т. К, 1984.
Т. 41.
О. Мазуркевич
(1 votes, average: 5.00 out of 5)