Лариса Петрівна Косач (Леся Українка) народилася 25 лютого 1871 р. в м. Новоград-Волинський. Мати її (Олена Пчілка) була письменницею, батько – юристом, прогресивним громадським діячем. Отже, вона росла у середовищі демократично настроєної інтелігенції.
Родина спілкувалася зі Старицькими, Лисенками. Сприяв формуванню світогляду дівчини і дядько Михайло Драгоманов, і обидві батькові сестри, які належали до літературних гуртків.
Родина Косачів мала шістьох дітей. Леся виділялася з-поміж них здібностями й старанністю, була слухняною
Лариса Косач отримала домашню освіту. З дитинства вона знала багато народних казок, легенд, пісень, що не могло не знайти відбитку в її творчості. Про Мавку Леся дізналася вже у п’ять років, ця незвичайна істота вразила її.
Пізніше Мавка стала для неї втіленням не тільки краси природи, але й духовної краси.
У 1879 р. родина переїхала у місто Луцьк. Наступного року Лариса почала писати вірші. Перший вірш називався “Надія”.
У 1881 р. дівчина сильно застудилася, промочивши ноги у крижаній воді. Спочатку боліла рука, потім нога. Хвороба поступово перейшла у туберкульоз кісток, який все життя точив
Однак саме ця хвороба, мабуть, загартувала її дух, зробила сильною.
Взимку 1881 р. родина Косачів переїжджає до Києва, де Лариса Петрівна проходить програму чоловічої гімназії, займаючись з приватними вчителями. За допомогою родини Лисенків вона отримала й музичну освіту. Але після операції лівої руки дівчина вже не могла мріяти про професійну музичну кар’єру.
Систематично займалася самоосвітою, що скоро показало свої результати. Критики називають Лесю Українку однією з найбільш освічених серед українських поетів того часу.
У 1891 р. Леся Українка виїздить до Відня, під час зупинки у Львові знайомиться з І. Франком, М. Павликом, Н. Кобринською.
З донесень Київського губернського жандармського управління департаменту поліції дізнаємось, що вже з 1893 р. Леся Українка перебуває під таємним наглядом, тому що підтримує тісні зв’язки з деякими особами.
У 1893 р. у Львові виходить перша поетична книжка Лесі Українки “На крилах пісень”. Наступного року вона відвідує свого дядька у Болгарії, де знайомиться з болгарськими культурними діячами та політичними емігрантами з Росії.
1895 р. поетеса створює цикл “Невільничі пісні”. Наступного року під час проживання у Києві ії обрано членом Київського літературно-артистичного товариства. В цей час Леся Українка пише вірші “Поет під час облоги”, “Товаришці на спомин”, “Слово, чому ти не твердая криця”, драматичний твір “Блакитна троянда”.
Займається поетеса перекладацькою діяльністю, дотримуючись реалістичності у перекладі.
Творча наснага Лесі Українки зростає з року в рік. У 1904 р. вона пише твори “Дочка Ієфая”, “Напис в руїні”. Наступного року закінчила поему “Осіння казка”, створила цикли “Пісні з кладовища”, “Пісні про волю”.
Лариса Косач була свідком революційних подій 1905-1907 рр. в Тифлісі та Петербурзі.
Леся Українка продовжує писати. З-під її пера виходять критичні та публіцистичні статті, драматичні твори, художня проза для дітей і дорослих. Останні роки пройшли в якійсь гарячковій праці. Жінка передчувала, що часу залишилося зовсім мало.
Сказати ж хотілося багато. Три зими між 1910 та 1913 рр. Лариса Петрівна провела в Єгипті, була зачарована величністю давньої єгипетської культури.
В цей час її все більше турбує матеріальна скрута.
У травні 1913 р. Леся Українка востаннє відвідала Київ, прогресивна українська громадськість зустрічала її дуже радо. Потім поетка знову поїхала на Кавказ, у Кутаїсі. 1 серпня 1913 р. в містечку Сурамі Лариса Петрівна Косач померла.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)