(1946)
Літературний рід: епос.
Жанр: пригодницький роман.
Тема: зображення трагічної долі людини-особистості в радянському тоталітарному режимі.
Головна ідея: перемога добра над злом; за будь-яких обставин кожен передусім має бути Людиною.
Головні герої: Григорій Многогрішний (молодий український інже-нер-авіатор); родина Сірків: Наталка, Гриць та їхні батьки – денис Сірко й Сірчиха; майор НКВС Медвин.
Сюжет: утеча Григорія Многогрішного з “ешелону смерті” (етапного спецпотягу НКВС, що перевозив смертників ГУЛАГу
Літературознавці про твір. Цим твором, на думку Юрія Шевельо-ва, Іван Багряний утвердив саме “український пригодницький роман, український своїм духом, усім спрямуванням своїх ідей, почуттів, характерів”. Основним композиційним принципом, за яким побудовано роман, є принцип дихотомії, тобто
Григорій – правнук гетьмана дем’яна Многогрішного (1668-1672), який боровся проти окупації України московськими царями, через що його заслали на каторгу до Сибіру. У такий спосіб романіст підкреслює спадкоємність волелюбних ідей українців і головного героя, коріння якого сягають часів Запорозької Січі. Образ Григорія Многогрішного набуває символічного значення: він уособлює нескорену й волелюбну Україну, кращі сини якої борються за її незалежність.
Уже в зав’язці “Тигроловів” змальовано два експреси, які мчаться сибірськими просторами. Ці поїзди автор порівнює з драконами. Один із них (“шістдесят вагонів-коробок – шістдесят суглобів у дракона”) – це “ешелон смерті”, яким везуть на каторжні роботи в’язнів. Серед них і Многогрішний, який на ходу вистрибує з вагона і цим сміливим вчинком вселяє в серця численних в’язнів надію, що зі сталінським режимом можна й потрібно боротися. другий ешелон – комфортабельний експрес – віз партійну еліту, ударників, інженерів, авіаторів, прокурорів, військових, працівників “революційної законності”, які чинили беззаконня, одне слово, “відповідальних товаришів”. Отже, існує два світи в одній державі – світ репресій, пекла, мук, пітьми і світ ілюзорного раю, примарного вільного життя.
Так вимальовується антилюдяний образ радянської імперії (М. Ткачук).