Ця історія відбулася наприкінці другої чверті XVІ століття. В один осінній день у древнім місті Лондоні в бідній сім’ї Кенти народився хлопчик Том, що був їй зовсім не потрібний. У той же день у багатій сім’ї Тюдоров народилася інша англійська дитина, що був потрібний не тільки їй, але й всієї Англії.
Це був Едуард Тюдор, принц Уельский, спадкоємець англійського престолу.
Час ішов, хлопчики підростали. Будинок, де жив батько Тома, стояв у смердючому тупику, що називався Двір Покидьків Батько Тома був злодій, а його бабуся – старчиха.
Вони навчили дітей (у Тома було ще дві сестри) просити милостиню, але зробити їхніми злодіями не змогли. Добрий старий-священик учив Томи читати й писати, привчав його до добра. Читання казок і легенд змінило Тома: він став грати із себе принца.
Товариші прийняли цю гру, тому що хлопчик і справді був розумний – навіть дорослі приходили до нього за радою Голодний і обірваний, Том мріяв побачити теперішнього принца. Один раз він дібрався до Вестмінстерського палацу – і бажана зустріч відбулася. Солдати хотіли відтягнути маленького жебрака, але принц
Хлопчики розповіли один одному про своє життя.
Принц Едуард був уражений тим, що в сестер Тома тільки по одному платтю У цих платтях вони ходять удень і сплять уночі. Однак, на думку Тома, життя у Дворі Покидьків веселе. Не зрячи прізвище Тома – Кенти, що означає заводний, живий, веселий.
Оповідання про забави хлопчиськ, яким ніхто не забороняє битися на ціпках і валятися в бруді, викликають у принца заздрість.
Хлопчикам спадає на думку ненадовго помінятися платтями При погляді в дзеркало виявляється, що вони схожі один на одного як дві краплі води. Помітивши синець, залишений на руці Тома охоронцем, принц біжить до воріт, щоб провчити грубіяна. Він забув, що на ньому – злидарські лахміття!
Солдат відколотив його. Усі вирішили, що шарпак зійшов сума. Юрба з реготом зімкнулася навколо бедного маленького принца й погнала його по дорозі зі знущальними лементами: – Дорогу його королівській високості!
Дорогу принцові Уельскому! Принц вирішує добратися до Двору Покидьків.
Уже там-те рідні Томи пізнають у ньому принца! Однак батько Тома вирішує, що це його син і він зовсім спятил. А в палаці вирішили, що з розуму зійшов принц, що затверджує, що він усього тільки бедний Том Кенти з Лондона, знадвору Покидьків.
Король пригноблений хворобою мнимого сина. Він наказує Тому не заперечувати, що він принц Уельский, і той підкоряється.
Принцеса Єлизавета й лорд Сент-Джон підказують йому, як поводитися. Складні придворні обряди гнітять Тома, особливо те, що йому не дозволяється нічого робити самому: “Так вони незабаром і дихати за мене почнуть!” За столом Том робить безліч помилок, яких придворні намагаються не зауважувати Вони щиро люблять доброго й шляхетного принца й засмучені його хворобою. Після обіду Том набиває собі кишені Горехами, віддаляється в кабінет принца й, з насолодою поїдаючи Горехи, заглиблюється в читання книг по англійському етикеті.
Придворні запитують його, де перебуває Більша королівська печатка, вручена на зберігання принцові Уельскому, але він, природно, цього не пам’ятає. Печатка ця потрібна для того, щоб скріпити королівський наказ про страту заколотника, що перебуває в Тауере. Король наполягає, щоб наказ скріпили малою печаткою.
Герцог повинен бути страчений! На честь Тому-Принца влаштовують пишне свято Він виряджений роскошно й вишукано.
А теперішнього принца жорстоко б’є батько Тома. Бити хлопчиська він почав ще у дворі, а коли священик кинувся на захист свого улюбленця, уклав його ударом дрюка. У комірці до побиття мнимого Тома приєднується і його злісна бабка.
Мати й сестри кидаються на його захист, тоді дістається й ім.
Мати вночі утішає підміненого сина. У її душу закрадаються сумніви, що чимсь їй цей хлопчик чужий Том мав характерну звичку особливим жестом закривати ока у відповідь на яскраве світло. Мати перевірила: піднесла свічу до очей хлопчика.
Але сплячий на підлозі безумець не зробила ніякого особливого жесту.
Виходить, це дійсно не її син? Однак сумні міркування матері перериваються новою несподіванкою: за вбивство священика старшого Кенти повинні заарештувати Вся сім’я пускається у втечу. На вулицях Лондона пишне свято – і мнимому Той вдається вшити від жорстокого батька.
Він пробирається до Лондонської міської ратуші, де йде банкет на честь принца Уельского. І поки Том приймає почесті, теперішній принц біснується у дверей: – Ви, зграя невихованих псів! Говорять вам, я – принц Уельский! И хоч я самотній і покинуть друзями, і немає нікого, хто сказав би мені добре слово або захотів допомогти мені в лиху, – все-таки я не поступлюся своїх прав і буду відстоювати їх!
За принца, що принижується, заступається шляхетний незнайомець – відважний зубожілий дворянин. Зав’язалася вулична бійка. Погано б довелося заступникові, якби всіх не розігнав гонець із палацу.
Він прибув зі звісткою, що король умер. І всі закричали, простягнувши руки до Тому: – Так здраствує король!
Тоді Том проговорив твердим голосом, гаряче, з більшим одушевлением: – Так нехай же відтепер воля короля буде законом милості, а не законом крові. Скоріше в Тауер! Оголоси королівську волю: герцог Норфолкский, присуджений до смерті, залишиться живий!
Народ зрадів: – Скінчилося царство крові!
Так здраствує Едуард, король Англії! У цей час Майлс Гендон (так кликали захисника принца-обшарпанця) І хлопчик-принц пробиралися до ріки. Почувши звістку про смерть короля, принц заплакав: для всіх – жорстокий тиран, для нього король Генріх був люблячим і ласкавим батьком.
Гендон зі своїм вихованцем піднявся в бідну комірку Сплячого хлопчика Майлс укриває своїм камзолом, а за вмиванням і обідом прислужує принцові коштуючи. Це забавляє дворянина. Крім того, йому хочеться до кінця бути милосердним до бідного безумця.
Гендон розповідає принцові (а тепер уже й королеві) про те, як підступний молодший брат Гью оббрехав середнього (Майлса) перед батьком, щоб заволодіти багатою нареченою едит.
Дівчина була засватана за старшого брата (Артура), але любила Майлса. Артур був на боці закоханих, тому що в нього була своя обраниця. Гью оббрехав Майлса, і батько відправив його у вигнання на три роки.
Після мандрівок Гендон збирається повернутися в рідну домівку й дати притулок у себе обірваного хлопчиська, що уявляє себе королем. Едуард розповів йому про те, як він помінявся одягом із хлопчиськом знадвору Покидьків, і пообіцяв Гендону за доброту кожну нагороду Майлс зміркував, що було б досить важко все життя стояти в присутності короля. Тому він попросив, щоб йому і його нащадкам на все часи дозволений було сидіти в присутності англійського короля. – Устань, сер Майлс Гендон, я присвячую тебе в лицарі, – з важливістю вимовив король, ударяючи його по плечу його ж шпагою, – устань і сідай.
Твоє прохання уважена. Поки існує Англія, поки існує королівська влада, це почесне право залишиться за тобою. Майлс відправився купити принцові костюм і черевики, – всі хоч і старе, але міцне.
Однак, поки він ходив за одягом, хлопчика виманив старший Кенти, батько Тома А Том…
Тім став королем і дуже страждав від цього. От як його одягали: “насамперед лорд обер-шталмейстер взяв сорочку й передав її першому лордові єгермейстерові, той передав її другому лордові опочивальні, цей у свою чергу – головному лісничому Виндзорского лісу, той – третьому обер-камергерові, цей – королівському канцлерові герцогства Ланкастерского, той – хоронителеві королівського одягу, цей – герольдмейстеру Норройскому, той – комендантові Тауера, цей – лордові, завідувачеві палацовим господарством, той – головному спадкоємному подвязивателю королівської серветки, цей – першому лордові адміралтейства, той – архієпископові Кентерберийскому… Бідний хлопчик не знав, що й подумати; це нагадало йому передачу з рук у руки цебер під час пожежі”.
Розумний Том на раді з подивом довідається, скільки боргів у покійного короля, і пропонує “зняти домишко поскромнее й розпустити половину слуг”. Однак все це вважається проявом божевілля Згадав він і про свою матір – чи не зробити її герцогинею?
Однак Том був досить розумний, щоб зрозуміти: юний король – усього лише іграшка в руках придворних. Цікавий епізод: знайомство Тома з Гемфри – хлопчиком для пороття. Якщо принц (а тим більше король!) погано вивчив уроки, то замість найвищої особи піддають покаранню спеціального хлопчиська.
Гемфри Марло благає нового короля залишити за ним цю посаду. Нехай його б’ють – адже за це він одержує гроші, на які живе сам і допомагає своїм сестрам-сиротам Бесіди з Гемфри багато в чому допомагають Тому освоїти придворні звичаї. Новоспечений король Едуард проявляє чудеса мудрості й милосердя.
Він звільняє від несправедливої й жорстокої страти (бути звареними живими в окропі! ) невинних, котрих обвинувачують у чаклунстві й отруєнні хворого Суд Тома настільки дотепний, що всі придворні в захваті. А теперішній король у цей час виявляється разом з батьком Тома в лігвищі розбійників. З розмов їх він розуміє, що багато хто виявилися на шляху пороку не зі своєї волі, – їх змусили до цьому жорстокі англійські законии того часу.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)