Велика Вітчизняна явила світові безліч героїв – вірних синів і дочок України, які мужньо, відважно, віддано боронили свою рідну землю, жертовно захищали свою Батьківщину від фашизму. Серед таких героїв – Іван Григорович Драченко. Людина з легенди… Педагог, учений; юрист, у часи війни льотчик-штурмовик, один з чотирьох на всі Збройні сили СРСР Героїв Радянського Союзу, повних кавалерів ордена Слави.
Більше таких героїв немає.
Іван Драченко народився на Черкащині, в селі Велика Севас-тянівка. Школу закінчив у Ленінграді, куди малим
Чим вирізняється його подвиг з-поміж більш як одинадцяти тисяч подвигів героїв минулої війни? Маючи чкалівський характер (уже цим все сказано), він ще до війни здійснив такі “чка-лівські подвиги”, які категорично заборонені авіаційними правилами.
Ще в льотному училищі в Тамбові Іван вирішив, випробувати штурмовик у режимі пікірування; що можна робити на літаку-винищувачі, і мало не поплатився життям. Він розігнав свою машину та так шугонув у піке, що в очах потемніло, а літак ледь не розвалився. Після приземлення інструктор запитує:
– Ваню, ти коли-небудь цілувався?
–
– Так от, врахуй, викинеш ще такий фортель – крильцята складеш і поцілуєшся із землею.
Іншого разу Іван хотів виконати фігури вищого пілотажу на бомбардувальнику, що взагалі не можна зробити на такого типу літаку, за що дістав десять діб арешту, як колись Чкалов за проліт під мостом.
Мирні часи для льотчиків, схожих на Чкалова і Драченка, були стримуючими для повного розкриття якостей справжнього повітряного бійця. Інструкції, правила, застереження з їхнім консерватизмом не для них. На війні все інакше. Вчились, працювали, тренувались за законами воєнного часу, до сьомого поту.
В квітні 43-го випускникам присвоїли звання лейтенантів, і молодих льотчиків відправили на фронт.
Драченку і ще п’ятьом льотчикам спершу доручили переганяти літаки із заводів на фронт. До них швидко прилипла принизлива слава “погоничів”. Кепкування бойових льотчиків-фронтовиків дуже дратували гарячого Івана. Він рвався в бій з ворогом, який
Окупував його рідну Черкащину, оточив Ленінград, де були рідні. І одного осіннього дня, коли фашисти наступали на Харківщину, Драченко разом з однокурсниками, змовились втекти на фронт з тилового аеродрому, на бойових літаках, які проходили льотно-технічні випробування. На світанку при повній тиші аеродрому раптом заревли два потужні мотори новеньких “ілюшинів”, а за хвилину вони вже були в повітрі. Їхні “зухвалі” пілоти взяли курс на фронтову авіабазу в розташування 140-го гвардійського штурмового авіаполку 2-ї повітряної армії 1-го Українського фронту. Звичайно, їх негайно зарахували до складу полку.
Настало спекотне літо сорок третього. Фашистське командування, згідно з планом “Цитадель”, готувалось до вирішального поєдинку за перемогу Німеччини під Курськом. Військам фронту, куди входив і 140-й авіаполк, протистояли 4-та танкова армія “Кампф”, відбірні дівізії “Адольф Гітлер”, “Рейх”, “Мертва Голова” з тисячами танків, літаків. На лінії Курського виступу запанувала підступна тиша, готова будь-якої миті, вихором вогню і смертей спопелити все живе на цьому плацдармі.
Гарячі дні настали і для льотчиків-штурмовиків. “Ілюшинці” полку направились на Курськ. Скоро ціль. На голови гітлерівців полетіли бомби, смертоносні ереси, вогонь кулеметів. Навколо літаків забіліли розриви ворожих залпів зеніток. У першому бою полк втратив кілька екіпажів, однак обставини вимагали посилити натиск.
Льотчики щодня виконували по п’ять-шість бойових вильотів.
Після чергового могутнього комбінованого удару льотчики говорили: “Ми виконали першу частину грізної симфонії смерті для фашистів”.
Іван Драченко був у своїй стихії. Безстрашно воював, прицільно громив німецьких “тигрів” і “фердинандів”, військові склади і бази ворога, мости і переправи, живу силу. Його літак часто повертався з бою зрешечений увесь кулями, тримаючись на чесному слові. І поки пілоти перепочивали, механіки, техніки, мотористи, зброярі встигали відремонтувати літак і відновити його бойову міць.
Про один із боїв, Іван Григорович згадує: “Це було тоді, коли наші війська відбили наступ німців і ворог відступив на попередні позиції. На нашу групу “ілюшинів” сунула армада “мессер-шміттів”. Зав’язався жорстокий бій. У круговерті перемішались свої і ворожі літаки. Бачу: “мессер” ось-ось зіб’є штурмана полку.
Кидаюсь на виручку, натискаю гашетку, – боєприпасів нуль! Відкриваю фонар, кричу стрільцю-радисту, щоб стрибав, і на максимальній швидкості лечу назустріч ворогові, немов мною керує
Якась внутрішня сила. Ставлю свій літак на ребро і правим крилом рубаю гітлерівського стерв’ятника.
Перед очима полетіли іскри, спалахнуло полум’я. Отямившись, зрозумів, що падаю без парашута. Одразу ж щосили рвонув витяжну скобу, вручаючи своє життя надійному шовку парашута. На щастя, приземлився на своїй території.
Чую вигуки: “Знайшли!” Вже скоро я був серед друзів свого полку”.
Були знову польоти, важкі бої, втрати. Шлях на Харків відкритий. Командування дало нове завдання – завдати силою всього полку нищівного удару по танковій колоні, що прямувала по шосе Валки – Харків. Командир полку, на жаль, припустився помилки – змінив маршрут польоту. І радянські льотчики дуже дорого за це заплатили.
Зненацька з-за хмар жовто-зеленими акулами налетіли з двох боків “мессершмітти”. Один “ілюшинець” вже тягнув за собою димний слід, другий напоровся на схрещення кулеметних трас винищувачів ворога, третій клюнув носом і каменем полетів донизу. Підбитий ведучий третьої групи.
В цій круговерті гітлерівські льотчики відсікли декілька “ілюшинців” від основної групи і погнали прямо на свої позиції під вогонь зеніток.
Цей бій був жахливим за наслідками: загинув, майже весь полк, а для Івана Драченка міг стати фатальним. Однак неймовірна сила волі, непереборна віра в перемогу, особиста мужність і хоробрість врятували йому життя. Наступної миті, наступними годинами, днями, місяцями з ним сталося таке, що важко збагнути, і в що важко повірити. Через багато років по війні, коли на ці трагічні події вже нашарувались будні мирного життя, коли дещо загоїлись душевні і фізичні рани героя і живого свідка цієї події, Іван Григорович зібрався з силами і розповів про цей кривавий повітряний бій в одній із своїх книг ( За О. Саєм, 896 слів ).
Завдання До Тексту “Подвиги Івана Драченка”
1. Чим відрізняються подвиги Івана Драченка? А Досконалими партизанськими здібностями. Б Витривалістю в полоні.
В Вмінням влучно стріляти. Г Авіаційною вправністю.
2. Коли вперше Іван вирішив випробувати штурмовик в режимі пікірування? А На війні. Б В льотному училищі.
В На змаганнях. Г Факт є хибним.
3. Який характер мав Драченко? А Тріумфальний. Б Строкатий.
В “Чкалівський”. Г Своєрідний.
4. Чому так названо характер Івана? А За схожі подвиги. Б За впертість.
В За дурість. Г За героїзм.
5. У яку змову вступив Драченко? А Бити ворога самотужки. Б Втекти з фронту.
В “Втекти” на фронт. Г Підняти на бій першим.
6. Як називався план фашистського командування? А “Цетаділь”. Б “Цетадиль”. В “Цітаділь”.
Г “Цитадель”.
7. У чому була суть плану? А Перемогти будь-що. Б Перемогти на своїй межі. В Перемогти під Курськом.
Г Протистояти армії “Кампф”.
8. Доповніть слова льотчиків: ” Ми виконали першу частину грізної (- Ого ) … Для фашистів” . А Балету. Б Оди. В Опери.
Г Симфонії.
Чим було небо для Драченка? А Сенсом життя. Б Любов’ю.
В Символом. Г Стихією.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)