Дія п’єси розвертається протягом доби в Лондоні, в особняку подружньої пари Чилтернов і на квартирі лорда Горинга, на початку 1890-х гг.
Званий вечір у восьмикутному залі особняка баронета сера Роберта Чилтерна, що займає відповідальний пост товариша міністра закордонних справ, – один із самих вишуканих атракціонів великосвітського Лондона. Відточений смак зразкової подружньої пари позначається у всьому – від картин Бушеві й Коро на стінах до зовнішнього вигляду хазяїв будинку й гостей. Така господарка будинку, двадцятилітня Гертруда
Під стать їм і миссис Чивли – ” Твір мистецтва, але зі слідами занадто багатьох шкіл”. Характеризуючи персонажів сильної підлоги, драматург теж не пропускає нагоди помітити, що літній сановник, батько лорда Горинга лорд Кавершем “нагадує портрет кисті Лоуренса”, а говорячи про самого сера Робертові – додати, що “Ван Дейк не відмовився б написати його портрет”.
Увага світської знаті залучає нову особу: у суспільстві літній
Втім, новоприбула не настроєна на ностальгічні мрії. Із чоловічою рішучістю вона провокує знайомство із сером Робертом, згадуючи загального знайомого по Відню – якогось барона Арнгейма. Почувши це ім’я, сер Роберт здригається, але імітує ввічливий інтерес
Далека м’якотілої сентиментальності, вона викладає карти на стіл. Впливовий у політичних колах сер Роберт готується виступити в парламенті з мовленням, присвяченому черговій “афері століття” – будівництву Аргентинського каналу, що загрожує перетворитися в таке ж грандіозне обдурювання, як Панамський. Тим часом вона й варті за нею особи вклали чималі капітали в цю шахрайську акцію, і в їхніх інтересах, щоб вона була підтримана офіційними колами Лондона. Сер Роберт, не вірячи своїм вухам, в обуренні відмовляється, але, коли вона мимохідь згадує про якийсь лист, наявному в її розпорядженні й підписаному його ім’ям, знехотя погоджується
Майбутнє мовлення сера Роберта стає предметом обговорення між ним і повіреної в усі його справи Гертрудою. Віддавна нехтує із Чивли (ту ніколи вигнали зі школи за злодійство) , леді Чилтерн вимагає, щоб її чоловік письмово повідомив нахабну шантажистку про відмову підтримати шахрайський проект. Знаючи, що власними руками підписує свій смертний вирок, того уступає
Повірником свого далеко не бездоганного минулого сер Роберт робить давнього друга лорда Горинга, що співчуває, всерозуміючого, поблажливого й не на жарт захопленого молодшою сестрою баронета Мейбл. Вісімнадцять років тому, будучи секретарем лорда Рэдли й не маючи ніякий капітал, крім родового імені, Роберт сповістив біржового спекулянта про скупку, що готується, акцій Суецького каналу; той нажив мільйон, а співучасникові виділив істотний відсоток, якийсь і поклав початок майновому успіху теперішнього товариша міністра. І цей^-те ганебна таємниця із хвилини на хвилину може стати надбанням громадськості й, що найстрашніше, що буквально боготворить чоловіка леді Чилтерн.
Так і відбувається: не застав сера Роберта, розлютована із Чивли кидає в особу Гертруді дивовижне обвинувачення, повторюючи свій ультиматум. Та буквально роздавлена: героїчний ореол чоловіка в її очах мерхне. сер, Що Вернувся, Роберт нічого не заперечує, у свою чергу з гіркотою ополчаясь на споконвічний жіночий ідеалізм, що спонукує слабку підлогу творити собі помилкові кумири
Нудьгуючий наодинці зі своїм дворецьким лорд Горинг (” чиБачите, Фиппс, немодно те, що носять інші. А модно те, що носиш ти сам”) одержує записку леді Чилтерн: “Вірю. Хочу бачити.
Прийду. Гертруда”. Він схвильований; однак замість молодої жінки, як звичайно недоречно, у бібліотеці його розкішної квартири з’являється його сановний батько. Втілення британського здорового глузду, лорд Кавершем вимовляє синові за безшлюбність і неробство; лорд Горинг просить дворецького негайно проводити очікувану даму до себе в кабінет.
Остання дійсно незабаром з’являється; але зразковий денді не відає, що всупереч очікуванням його обдарила візитом із Чивли.
Питавшая до нього в колишні роки сентиментальну слабість “ділова жінка” (один час вони були навіть заручені, але заручини негайно розбудувалися) пропонує давньому коханому почати всі спочатку. Більш того: вона готова пожертвувати компрометуючого сера Роберта листом заради відновленої прихильності. Але вірний своїм поданням про честь (і джентльменській волі) лорд Горинг відкидає її домагання. Замість цього він подлавливает гостю на давньому пороці: напередодні ввечері на прийомі йому впала в око загублена кимсь брошка. Упустила неї із Чивли, але в алмазній змійці, яку можна носити і як браслет (що самої із Чивли неведомо), він довідався річ, подаровану їм десять років тому великосвітській кузині й пізніше кимсь украдену.
Тепер, борючись із шантажисткою її ж зброєю, вона замикає браслет на зап’ястя із Чивли, загрожуючи викликати поліцію. Боячись викриття, вона змушена розстатися з компрометуючого сера Роберта свідченням, але, щоб відомстити викрадивает лежаче на розі стола лист Гертруди Чилтерн. Неспроможна зруйнувати політичну кар’єру баронета, вона виконана рішучості зруйнувати його сімейне благополуччя
Через кілька годин явившийся з візитом у будинок Чилтернов лорд Горинг довідається, що громове мовлення проти “аргентинського проекту”, вимовлена сером Робертом у парламенті, принесла йому великі політичні дивіденди. З доручення прем’єр-міністра тут же з’являється лорд Кавершем, уповноважений запропонувати блискучому ораторові портфель міністра. Незабаром з’являється й він сам – з нещасливим листом у руках, що передав йому секретар.
Однак страхи затаивших подих Гертруди й лорда Горинга марний: сер Роберт доглянув у листі Гертруди лише моральну підтримку гаряче коханої дружини…
Улещений реченням прем’єр-міністра, під тиском тієї ж Гертруди він спочатку відмовляється, заявляючи, що його політична кар’єра завершена. Однак лордові Горингу (ощасливленому до цього моменту згодою Мейбл зв’язати себе з ним узами шлюбу) зрештою вдається переконати непохитну максималістку, що відхід з політичного поприща стане заходом усього існування для його друга, що не мислить себе поза шумними суспільними баталіями. Небагато похитнувшись, вона погоджується – попутно визнаючись чоловікові, що лист, що потрапив до нього, був насправді адресований лордові Горингу. Той з легкістю прощає дружині скороминущу слабість духу
Лицарська дуель зустрічних великодушності завершується пророцтвом літнього лорда Кавершема: “Чилтерн поздоровляю вас. І якщо Англія не піде порохом і не потрапить у руки радикалів, ви ще коли-небудь будете прем’єром”,
Н. М. Пальців
(1 votes, average: 5.00 out of 5)