Якщо хтось скаже, що вночі був на цвинтарі й йому не було моторошно, це буде неправдою. Коли Гек збирався лікувати бородавки за допомогою дохлої кішки і покликав із собою Тома, він навіть і не подумав, що буде відчувати. Вони, Том і Гек, не намагались обдурювати себе, що їм не страшно, але розмовляли пошепки, шоб мертві не образилися.
Хлопці ше не знали, що цієї ночі випадок, свідками якого вони стануть, з’єднає їх, доведе, шо вони чесні, добропорядні люди і заслуговують на повагу.
На цвинтарі опівночі розігралася трагедія. Перед їхніми
Називали й ім’я вбивці – Меф Поттер. Його засудили до страти. Хлопці багато говорили про Поттера. Кожен розмірковував: що робити? Вони вешталися, коли смерклося, біля в’язниці.
На що вони сподівалися? На диво, що розв’яже всі їхні труднощі? Нічого дивного не сталося: янголи і чаклуни не зацікавилися цим нещасним Поттером.
Щоб заспокоїти сумління, друзі принесли Поттеру трошки тютюну і кілька сірників. Та хіба це могло зняти з душі тягар? Коли вони чули зізнання Мефа, який, сидячи за фатами, все згадував ту жахливу ніч, їм
Том і Гек старанно уникали один одного. Том не витримав і в суді розповів усю правду. Його добре серце не могло погодитися з тим, що стратять безвинну людину. Адже Меф не вбивця, і всі мають про це знати. Він щодня слухав, про що говорили люди, виходячи із залу суду.
Том наче бачив обличчі індіанця Джо – самовпев – нене, спокійне, і обличчя Мефа – бліде, розгублене. Хіба можна мовчати, коли звір опиниться на волі, а стратять Поттера?
Звісно, Том ризикував. До того ж під час судового засідання, коли всі почули свідчення Тома, з-під варти втік індіанець Джо. Том врятував людину і відтоді сам опинився у пастці.
Але те. що він зробив, характеризує його як людяного, чесного хлопця, готового до самопожертви в ім’я справедливості.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)