Зустріч із гарною книгою для мене один із самих радісних, променистих свят. “Книга – кращий друг людини”. Ці слова ми повторюємо часто, але вони не мерхнуть від часу. Навпроти, вони завжди хвилюють, завжди звучать по-новому й тішать слух, як споконвіку тішить слух дзенькіт студеного джерела або м’який шелест весняного першого листя. Час не старить гарну книгу.
Воно надає їй небувалу красу. Є книги, які живуть тисячі років. Вони свіжі, як юність, чисті, як дитинство
Гомер – найбільший поет древнього миру, доживаючи своє третє
Все життя людини – “праці мудреців, мистецтв натхненних созданья, преданья, завіти минулих століть, прийдешніх часів упованья”…- вся Історія великих дерзань думки, безустанна боротьба людини за волю й прекрасне Майбутнє, чудесні відкриття в пізнанні Всесвіту ~- усе вмістила книга, це дивне дітище людини й створене їм для людини
Ледь навчившись белькотати,
Книга супроводжує людині скрізь і завжди: ви зустрінете її й у бідній хатині, і в багатих чертогах, і в скромній кімнаті робітника. Старі, молоді, діти, самотні, щаслив і нещасні – усе мають потребу в книзі, і вона, як вірний друг, і вчить, і радує, і утішає, і спонукає до подвигу, до шукання істини, правди й краси
Книга всім потрібна. Вона завойовує мир прочнее, чим великі перемоги прославлених полководців. Олександр Македонський у походах не розставався із книгою. Книга, як раптовий постріл, змушує здригнутися суспільство: у давноминулі роки книга Джордано Бруно “Про нескінченність, всесвіт і мири” потрясла мир і за це була спалена мракобісами
“Записки мисливця” ясно показали російському суспільству вся ганьба кріпосного права
Горький згадує, як один раз на горищі він читав оповідання Флобера “Проста душа”. Книга захопила його, немов зачарувала, начебто він сам пережив долю простої жінки. Він був ще підліток і не міг зрозуміти, у чому таємниця цього хвилювання, і все читав, і все дивився, перегортав і перевертав сторінки. І вперше зрозумів чудесну властивість книги змусити читача злитися в єдине життя з її героєм
У дні Великої Вітчизняної війни радянські воїни брали із собою в похід книгу II. Островського “Як загартовувалася сталь”. А юнака Островського надихнула на життєвий подвиг прекрасна книга Э. Войнич “Гедзь”.
Читач! Шукай, люби й зберігай гарну книгу. І вона, як добрий друг, як кращий порадник і співрозмовник, віддячить тебе сторицей. Вона відкриє тобі зліт людської думки.
Вона зміцнить твою віру в майбутнє, розбудить надію, виховає любов до чесності, до подвигу, до добра. Везла цього людина не захищена, він – сирота
Ніякі дорогоцінні речі не прикрасять твого житла, якщо в ньому не буде книги,- вона, як світильник розуму, висвітлює все життя людини. Книга безцінна скарбниця, звідки людство черпає мудрість, чесноту, мужність нескориме, радість, твердість духу незламну й презирство до всякій незначного сунете
Любите книгу – це друг, що нікому й ніколи не змінював, але завжди вказував дорогу до справедливого й гідного життя
(1 votes, average: 5.00 out of 5)