РОЗДІЛ І КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
НАРОДНА КАЗКА
Казки про тварин
Це один із найдавніших видів народної казки, який виник тоді, коли основним способом існування первісних людей були звіроловство й полювання. Давні люди найбільше цікавилися тваринами, бо саме від них залежало виживання племені або народу. Мисливці мусили спостерігати за тваринами, наслідувати їхні голоси.
На основі мисливського досвіду складалися уявлення про звички звірів, а також про їхню мову й здатність людей її розуміти. Люди наділяли тварин людськими якостями,
У народних казках тваринний і людський світ становлять неподільну єдність, де всі (і люди, і тварини) розуміють одне одного.
Спочатку в казках про тварин діяли, як правило, дикі звірі. Однак згодом, у період переходу від звіроловства до скотарства, з явилися народні казки про свійських тварин, про перевагу їх над дикими. Це можна спостерігати в українській казці “Пан Коцький”, у сербській казці
Багато казок присвячено стосункам людини з природним світом (наприклад, українська казка “Лисичка Сестричка” г японська казка “Момотаро. або Хлопчик-Персик” та ін.).
За будовою казки про тварин є нескладними. У них, як правило, відбувається небагато подій, які об’єднані загальною темою. Тварини наділяються стійкими характеристиками, усталеними визначеннями (Лисичка-Сестричка, Вовчик-Братик, Мишка-Шкряботушка, Зайчик-Побігайчик тощо).
Велику роль у казках про тварин відіграють діалоги, повтори, звуконаслідування мови тварин.
Ключовою ознакою казок про тварин є перенесення людських якостей і стосунків, загальних понять про них на конкретні образи (на тварин, а також інші конкретні образи, предмети) – це називається алегорією. За допомогою цього художнього прийому давні люди відображали не тільки особливості тваринного світу, а й свої уявлення про людські стосунки та якості. У казках про тварин завжди перемагає той, хто найрозумніший, найпрацьовитіший, найдобріший.
У такий спосіб утілювалися моральні ідеали народу про добро та гармонію у світі природи та людей.
Алегорія (від грецьк. alios – інший і ugoreuo – говорю) – художній засіб, який дає змогу втілити загальні поняття (якості, риси, стосунки) у конкретних образах. Це спосіб інакомовлення, тобто коли йдеться про одне, а на увазі мається зовсім інше. Він грунтується на перенесенні характеристик одного поняття на інший предмет або образ.
Алегоричні персонажі тварин у народних казках відображають світ людей, їхні стосунки, уявлення про чесноти, працю тощо.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)