Казка – це епічний фольклорний твір чарівного, пригодницького або побутового характеру, який розповідає про вигадані події. Орієнтація на вимисел є однією з найважливіших жанрових ознак казки. Сюжет казкового твору завжди утверджує перемогу добра над злом.
Нерідко казка завершується традиційною формулою: “Ось вам казка, а мені бубликів в’язка”, “І стали вони жить-поживать, добра наживать” та ін. Казкових персонажів прийнято поділяти на злотворців, добротворців та знедолених.
Вважається, що казка генетично пов’язана
Казки про тварин мають дуже давнє походження. Персонажами цих творів виступають
У більшості випадків казкові персонажі поводяться майже так само, як і люди: обирають собі владу, відпочивають, розважаються, приймають гостей тощо. Тематика таких казок переважно побутова. Деякі з них мають виразну моралістичну настанову. Композиційно казка про тварин нескладна, в ній, як правило, осмислюється кілька анекдотичних епізодів.
Окрему групу серед казок про тварин становлять повчально-розважальні твори, розраховані виключно на дитячу аудиторію. Вони сприяють розвитку мислення дитини, формують її світогляд, збагачують мовлення.
Чарівними називають казки, в яких наявні фантастичні елементи та героїка. У таких казках увага зосереджена на образі головного персонажа та його подвигах. Як правило, він наділений незвичайними властивостями, що допомагають подолати всі перешкоди. Героєві стають у пригоді добротворці (люди або тварини), які надають йому допомогу безпосередньо, або ж сприяють у пошуках потрібних чарівних предметів (шапки-неви-димки, чобіт-скороходів тощо). Злотворці, які протистоять героєві чарівної казки, зображені в образах фантастичних надприродних істот та чарівників.
Це може бути багатоголовий змій, чарівник Ох, Песиголовець, відьма. У чарівний казці герой обов’язково здобуває перемогу над силами зла і дістає винагороду за свої подвиги.
Побутові (соціально-побутові) казки тематично пов’язані з родинним та соціальним буттям людини. У них осмислюється широкий спектр переважно моральних питань. Вони віддзеркалюють вироблені досвідом колективного співжиття народні етичні уявлення та віру в перемогу добра. Це казки про щастя, долю, смерть, справедливість, бідність і багатство тощо. Невипадково в них нерідко зустрічаються такі персоніфіковані образи, як Доля, Щастя, Горе, Правда і Кривда.
Серед соціально-побутових казок чимало гумористичних і сатиричних, у яких висміюються моральні вади людей та викриваються суспільні зловживання.
Жанр народної казки здійснив відчутний вплив на становлення жанрів літературної казки й новели. Художня література завжди використовувала казкові образи та мотиви. Позитивна духовна основа української народної казки й сьогодні приваблює широкого читача, особливо дитячу аудиторію.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)