Всі ці народи й племена мають великий скарб – усною народною творчістю. Причому для племен, які живуть на великій відстані друг від друга й удалині від міст, казка й дотепер заміняє літературу, а розповідачі казок шануються так само, як старійшини в раді вождів
Казка в африканських народів це не тільки розвага й эстетическое насолода. Вона вбирає в себе спостереження над природою, відношення людей до природи й людей, вона наставляння й повчання, вона втілення мудрості поколінні, емпірична філософія. От камерунська казка “Мудра черепаха”,
Такому судді було зовсім наплювати на справедливість. Однак казка не просто засуджує суддю, оповідач говорить, що кравець усе ще чекає справедливості, що казка ще не скінчилася, що вона повинна буде коли-небудь скінчитися
А який богатий мир природи розкривається в казках
Що ж стало із кравцем? Терпіння, терпіння…”
Іноді оповідач починає казку з того, що розкриває слухачам її мудрість: “От казка, проста як долоня. Що може бути простіше: рука, п’ять пальців! І в кожного є: у старого й дитини, у розумного й у дурного. У всіх людей. Що може бути простіше.
Але придивитеся.,. Один палець коротше, іншої длиннее. Один слабкий, інший сильний… &;#8216;От так, друзі мої.
Все просто й не зовсім просто. Якщо тільки не лінуватися, придивися й помізкуй над тим, що бачиш навколо себе…”
Російською мовою видана велика кількість казок народів Африки. Вони були відомі дітям ще до Жовтневої революції, а в радянський час переказувалися й переводилися багатьма й письменниками й перекладачами. Особлива заслуга належить В. Важдаеву, що склав збірники “Мудра черепаха”, “Чорна перлина” і ін. Існують збірники казок, що існують у певних областях: “Приходь, казка!” (Єгипет і Судан), “Три істини” Гвінея^-Бісау), “Правдивий мамади” (Західна Африка). Чим краще ми довідаємося життя народів Африки, тим ближче знайомимо з її культурою, з талановитими й самобутніми казками, які з’явилися джерелом і для розвитку дитячої літератури цих країн