(1894 – 1962)
КАМІНГС Е. Е. (Cummings Е. Е. – 14.10.1894, Кеймбрідж, шт. Масачусетс – 03.09.1962, Конвей, шт. Нью-Гемпшир) – американський поет і художник.
Едвард Естлін Камінгс народився у Кеймбриджі, що у штаті Масачусетс. У1911 р. він вступив у Гарвардський університет, де в 1916 р. здобув магістерську ступінь. Через рік, перебуваючи у добровольчому медичному корпусі у Франції, був заарештований і відправлений у тюремний табір. З’ясувалося, що Камінгса на підставі його листування звинуватили у зраді щодо Франції. Це абсолютно безпідставне звинувачення
Тюремний досвід відобразився у “Величезній камері” (“The Enormous Room”, 1922), ліричній оповіді з великою кількістю яскраво змальованих характерів. У свою “альма матер” Камінгс повернувся у 1952 р., посівши кафедру поезії ім. Ч. Е. Нортона (1827-1908). У 1957 р. він став лауреатом Болінгенської премії з поезії.
Помер Камінгс у Конвеї (шт. Нью-Гемпшир) 3 вересня 1962 р.
Зневажаючи сучасне колективістське суспільство, прихильний до всього індивідуального, при публікації віршів Камінгса вдавався до особливого друкарського малюнку строфи та незвичної пуктуації:
І…
Я
ніколи
Жодної
Не вгадував (на
Віть всесвіту) міг би
Так не цілком можливо
Найменший немов найкращий
(майже невидимий де сси там єси) тут єси
Кармінного горла дому найти
Хішого який дійсно його
(як і думка що три сві
Ти випереджує)
Хто всеви
Дяще
Око
(Пер. І. Андрусяка)
З тих самих бунтівних спонук він відмовився від заголовних літер при написі прізвища (підписувався “е. е. камінгс”). Писав п’єси, критичні статті, опублікував щоденник подорожніх вражень. Як художник, вирізнявся майстерним рисунком, досяг достатньо високої репутації у професійному середовищі.
Після короткочасного захоплення абстрактним живописом повернувся до натюрмортів, портретів і пейзажів.
Успіх роману “Величезна камера” спричинив зацікавленість першою поетичною збіркою Камінгса “Тюльпани і камінні труби” (“Tulips and Chimneys”, 1923). Ця книжка сформувала його головну тему: недолугість і потворність масової людини, протиставлені мудрості і красі. У пошуках способів утілення цієї теми Камінгс приділив багато уваги синтаксичним деформаціям, використовував яскраву рекламну лексику, перемежовував традиційні строфічні форми верлібром.
Він демонструє різноманітні прийоми висміювання сучасного світу, з його катами та жертвами, у збірках “Тюльпани…”, “XLI поезія”(“XU Poems”, 1925), “дорівнює 5” (“is 5”, 1926), “Ві Ва” (“Vi Va”, 1931), “Без подяк” (“No Thanks”, 1935), “Зібрання віршів” (“Collected Poems”, 1938), а також у наступних збірках “50віршів”(“50 Poems”, 1940), “1×1 “(1944), “Вірші 1923-1954” (“Poems 1923- 1954, 1954), “95віршів” (“95 Poems”, 1958) і “73 вірші” (“73 Poems”, 1963).
І у висміюванні, і в прославлянні Камінгс залишався співцем індивідуальності – у п’єсах “йому” (“him”, 1927), “Том” (“Tom”, 1935) і “Санта Клаус” (“Santa Claus”, 1946), у щоденнику подорожі по Радянському Союзу “Еіті” (грец. “Яєсмь”, 1933), у Нортонівських лекціях у Гарварді, які згодом вийшли окремою книжкою “я”(“і”, 1953) з викличним підзаголовком “шість антилекцій” (“six nonlectures”). У 1972 p. вийшло друком його “Повне зібрання віршів, 1913-1962” (“Complete Poems, 1913-1962”).
Українською мовою окремі вірші Камінгса переклали Б. Бойчук, І. Андрусяк та ін.
Ю. Іваненко
(2 votes, average: 3.00 out of 5)