Вірш Івана Франка “Каменярі” розповідає про необхідність непосильної праці, з якою стикаються каменярі. Стиль самого твору дещо метафоричний, оскільки в ньому описані тисячі звичайних людей-каменярів, які, як і сам автор, повинні були розбивати скелі, чому не було видно ні кінця, ні краю. Автор ніби намагається показати читачам складність і рутинність людського життя. Деякі люди ціле життя важко працюють.
Праця ця не має кінця, всі ці люди усвідомлюють, що кінцем цього може стати лише смерть. Проблемність твори в тому, що страждати таким
Думається, що, якщо міркувати про сьогоднішній день і проводити аналогії між тим, що було раніше, і тим, що є сьогодні, навряд чи можна побачити так багато відмінностей. Цими умовними каменярами, які змушені цілу нескінченність трудитися без надії на поліпшення, сьогодні теж є багато українців. Так, варто визнати, що соціальні стандарти з часів, про які розповідав Іван Франко, помітно змінилися і стали вище.
Але сьогодні,
Таким чином, навіть ті, кого не мав на увазі Іван Франко, описуючи людей у своєму вірші “Каменярі”, все одно схильні до подібних відчуттів і почуттів.
Підводячи підсумки, варто сказати, що вірш Івана Франка “Каменярі” був актуальним не тільки під час його написання, він буде актуальним завжди. Люди важкої праці та й звичайні люди, які мають все для повноцінного життя, можуть час від часу відчувати складність і безвихідь буття, з цим не можна нічого вдіяти. Людині залишається лиш терпіти, сподіватися на краще і залишатися якомога більш людяною.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)