Йоганн Вольфганг Гете Вірші в перекладі Василя Мисика Перекладач: Василь Мисик Джерело: З книги: Захід і Схід: Переклади/ К.:Дніпро,1990 Рима
Ми віршем тішимся дзвінким. Та думку зберегти ясною – Цю найдорожчу нашу зброю – Для мене варт найкращих рим. Ентузіазм Ентузіазм – це річ хороша,
Але на устриць трохи схожа, Що, як полежать довший час, Уже не ваблять зовсім нас. Різниться він од оселедця Тим, що до бочки не кладеться.
Товариство У товаристві побувши шумнoму, Вертався тихий учений додому. “Як люди сподобались вам?”
Відказав:
Стукає й стукає в двері. Даремно – Ніхто не запрошує, тиша німа. Одначе й стояти їй часу нема.
Натисне на клямку, зайде спрожогу. Тоді ми нахабою лаєм небогу. Присвята до “Фауста” Ви знов зі мною, образи мінливі, Печальні привиди далеких літ.
Чи вдержу вас у творчому пориві? Чи знайдете в душі моїй привіт? Вас тьми і тьми!
Підносьтеся ж над сиві Тумани й мли, беріть у владу світ! Здригається від юної нестями Душа моя, в полон узята вами. Веселі дні встають переді мною,
Кохані тіні бачаться мені; Любов і дружба
I називаю добрих, що, зазнавши Гірких жалів, пішли від нас назавше. Моєї пісні вже не вчують друзі, Що слухали колись мій перший спів; Вони пропали, мовби в завірюсі,
I відгук їх назавжди занімів. Тепер співаю я в чужому крузі, Тепер страшуся я і схвальних слів; Хто ж тішився колись тими піснями, Якщо й живий, блукає манівцями.
Знов оживають давні поривання У тіней край, суворий і німий, Як струн Еола неясне звучання, Несміливо лунає голос мій.
Весь у сльозах, тремчу від хвилювання, В застиглім серці – чути тепловій; Чим володів я – в далеч відступає,
А що назавше щезло – оживає.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)