ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – ПОЧАТКУ XX СТ.
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – 90-Х РР. XIX СТ.
Іван Котляревський (1769-1838)
Іван Петрович Котляревський народився 29 серпня 1769 р. в Полтаві в сім’ї канцеляриста. Навчався в духовній семінарії, працював канцеляристом, домашнім учителем. Майже дванадцять років перебував на військовій службі. Повернувшись до Полтави, працював наглядачем (завідувачем) Будинку виховання дітей бідних дворян.
Брав участь у діяльності масонської ложі “Любов до істини”. У 1818-1821 рр. виконував обов’язки директора
Помер письменник 29 жовтня 1838 р., похований у Полтаві.
Котляревський вважається першим представником нової української літератури. Він відомий як автор “Енеїди”, “Наталки Полтавки” й “Москаля-чарівника”. Над “Енеїдою” письменник працював понад чверть століття. Поема є бурлескно-травестійною переробкою твору давньоримського автора Вергілія, у якому розповідається про пригоди мандрівної ватаги троянців на чолі з Енеєм.
Згідно з вимогами бурлескно-травестійного жанру,
Котляревський прагнув якнайповніше змалювати традиційний народний побут. Недарма його “Енеїду” називають енциклопедією української старожитності.
Яскравим явищем в історії української драматургії є п’єси Котляревського. Вони були створені 1819 р. і тоді ж уперше виставлені на сцені Полтавського театру. Серед них особливої популярності набула “Наталка Полтавка”.
Майстерність у змалюванні персонажів, їхня простота і природність, м’який гумор, вдало дібрані пісні – усе це зумовило високі сценічні якості твору.
Художні здобутки Котляревського помітно вплинули на розвиток української літератури XIX ст. Поезія і драматургія після Котляревського надовго зберегли риси його стилю. Досвід письменника в зображенні народу, у відтворенні його мовного багатства став важливим чинником творчого становлення цілої низки українських літераторів.
“Перший відомий нам твір нового українського письменства – “Енеїда” Котляревського – переносить нас на саму межу XVIII та XIX століть. Дві історичні доби виразно позначаються на ній: стара Гетьманщина з її старосвітським життям, і та нова Україна, що настала з губернськими установами та поширенням на українське шляхетство жалуваної грамоти дворянству. І не тільки “Енеїда”, сам Котляревський теж був продуктом переходової доби,- з живими симпатіями до колоритного минулого він сполучав уважне прислухання до нових культурних і літературних смаків, що йшли з російських центрів”.
(Зеров М. Нове українське письменство.- К., 1924.- С 26.)