| Іван Котляревський |
| (1769-1838) |
Основоположник нової української літературної мови
Народився 9 вересня 1769р. в Полтаві в сім’ї канцеляриста.
Навчався у дяка. Із 1780 по 1789 вчився у Полтавській духовній семінарії.
У 1789-1793 працював канцеляристом, у 1793-1796 – домашнім учителем у сільських поміщицьких родинах.
У 1796-1808 перебував на військовій службі в Сіверському карабінерському полку.
У 1806-1807 Котляревський в ранзі штабс-капітана
У 1808 вийшов у відставку з орденом святої Анни.
З 1810 працював наглядачем “Дому для виховання дітей бідних дворян”.
У 1812 під час походу Наполеона I Бонапарта на Росію Котляревський сформував у містечку Горошині на Полтавщині 5-ий український козачий полк, за що отримав чин майора.
У 1817-1821 – директор Полтавського вільного театру.
У 1818 разом з В. Лукашевичем, В. Тарновським та ін. Входив до складу полтавської масонської ложі “Любов до істини”.
Член Вільного товариства любителів російської словесності з 1821 року.
Підтримував
У 1827-1835 – попечитель “богоугодних” закладів.
Помер 10 листопада 1838р. і похований у Полтаві.
Твори:
- поема “Енеїда” (1798) – перший твір нової української літератури, написаний народною мовою водевіль “Москаль-чарівник” (1819) п’єса “Наталка-Полтавка” (1819) “Пісня на Новий 1805 год пану нашому і батьку князю Олексію Борисовичу Куракіну” Записи про перші дії російських військ у турецьку війну 1806 року (російською мовою) кантата “Малороссийский губернский общий хор” “Ода Сафо” – переклад на російську мову
(2 votes, average: 3.00 out of 5)