Історико-біографічна література – сукупність художньо-наукових творів, об’єднаних наявністю в них героя, котрий залишив помітний слід у суспільно-політичному, науковому, мистецькому, літературному житті. Це один із найдавніших видів літератури, його витоки сягають античних часів. Основою еллінської біографії вважають енкомій – громадянську надгробну поминальну промову, яка, в свою чергу, походила з іще давніших “заплачок”. Перші біографічно оформлені енкомії з’явилися в IV ст. до н. е. Визначну роль у розвитку біографічної
Біографічна література часів середньовіччя представлена “житіями святих”. Широкого розвитку набула вона в епоху Відродження. Найвагомішим її набутком стала книга Дж. Вазарі (1511-74) “Життєписи найславетніших живописців, скульпторів та архітекторів”,
Босуелл, чиє “Життя Семюеля Джонсона” вважається найповнішою з усіх англомовних біографій. Ряд створених у XIX ст. життєписів продовжив започатковану цим твором традицію: семитомна біографія “Життя Вальтера Скотта”, написана його зятем Д, Локхартом, шеститомник Дж. Мессона “Життя Дж.
Мільтона”, тритомник “Життя Чарлза Діккенса”. Видатними майстрами І.-б. л. XX ст. стали Р. Роллан, А. Моруа, А. Лану, Ю. Тинянов, С. Цвейг, І. Стоун. Давню традицію має І.-б. л. в українській літературі. Найперші твори з’явилися ще в часи Київської Русі і мали житійний характер.
Тоді зародилися і стали поширеними “княжі житія”. Згодом героями життєписів усе частіше стають світські діячі – полководці, політики, письменники. Цілко-вито світський характер мала в XIX – на початку XX ст. віршована І.-б. л. Залежно від співвідношення наукового і художнього складників І.-б. л. поділяють на біографію наукову (науково-популярну), біографію науково-художню (белетризовану, романізовану, есеїстичну) Та біографію художню.
Наукова (науково-популярна) біографія перебуває за межами художньої літератури: в ній немає місця художньому вимислу й художньому домислу. Зразками такої біографії є книги: “Житєпис Осипа Юрія Гординського-Федьковича” О. Маковея; “Тарас Шевченко” Маріетти Шагі-нян, “Тарас Шевченко – поет, борець, людина” Л. Новиченка та ін. Науково-художня (белетризована, романізована, есеїстична) біографія також грунтується на документально підтвердженому фактажі, але вона не обходиться без художнього домислу і вимислу. Чимало творів подібного характеру побачило світ у серіях “Жизнь замечательных людей” (видається з 1933), “Життя славетних” (видається з 1966, після 1972 – “Уславлені імена”). Художня біографія існує в жанрових різновидах історико-біографічного роману, повісті, оповідання, драми, поеми, циклу поезій, окремого вірша; тут міра художнього вимислу та домислу порівняно з біографією науково-художньою значно зростає.
Приклади: “Співець Митуса” М. Костомарова, “Смерть Олега” Олександра Олеся, “Іван Вишенський” І. Франка, “Мазепа” В. Сосюри, “Його дорога” П. Карманського, “Луїза Мішель” Христі Алчевської, “Пророк” І. Кочерги, “Тарас Шевченко” А. Малишка, цикли Т. Франка “Оповідання” в збірці “Про батька” і В. Шевчука “Мандрівка в гори” у книзі “Долина джерел”, збірки М. Хазана “Вічна зірка”, І. Кирія “Ключі до щастя”, Б. Гончаренка “Гості буковинської орлиці”; “Поетова молодість” Л. Смілянського, “В степу безкраїм за Уралом” Зінаїди Тулуб, “Помилка Оноре де Бальзака” Н. Рибака, “Марія” Оксани Іваненко, “Четвертий вимір” та “Шрами на скалі” Р. Іваничука, “Син волі” та “Терновий світ” Вас. Шевчука.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)