Історичне минуле українського народу в зображенні Івана Франка
(за повістю “Захар Беркут”)
Івана Франка завжди цікавило історичне минуле українського народу. Ним написано немало творів на історичні теми. Та повість “Захар Беркут” стала однією з найцікавіших і найяскравіших сторінок в освітленні нашого славного минулого.
Розмірковуючи над подіями давно минулих років, письменник пильніше придивляється до сьогоднішніх днів. Великі зміни, на думку Франка, відбулись як у природі, так і в суспільному житті Карпатської Русі,
Письменник залишається вірним історичній правді, показуючи в образі Тугара Вовка роль князів і бояр у тогочасному українському суспільстві. Війни проти князя Київського, князя Волинського ослаблюють Київську Русь, розпорошують
Правдиві героїчні і Прекрасні сторінки минулого створює у своїй повісті Франко. І це передусім згуртованість, мужність і самовідданість українського народу в боротьбі за свою незалежність. Як живі, постають перед ними створені уявою автора люди тих часів. Та славна і грізна епоха дала своїм синам і донькам (Захар та Максим Беркути, Мирослава) волелюбну, мужню вдачу, світлі характери, вроду і силу та трагічні, нелегкі долі.
Письменник реалістично змалював і образи ватажків монгольських загарбників Пети й Бурунди. Обидва вони мають сильні характери, але славляться своєю жорстокістю, егоїзмом, людиноненависництвом.
Твір наповнений високохудожніми описами Карпат тих часів, чудовими тухольськими пейзажами, картинами просування й загибелі ворога. Своїм основним настроєм, красою образів і почуттів цей чудовий твір перегукується з величним “Словом о полку Ігоревім” і стоїть в ряду найцікавіших історичних творів української літератури.