Світлою і водночас трагічною постаттю ввійшла в нашу історію легендарнії поетеса-співачка з Полтави. Про Марусю Чурай написано повісті, п’єси, поеми, Легенда обросла такими життєвими подробицями, які ми зараз сприймаємо як реальність. “Маруся Чурай” – найбільший за обсягом твір Ліни Костенко. Цей роман змальовує події з нашої далекої історії, з часів Хмельниччини. Роман про далеке минуле і цілком сучасний, бо звучать у ньому й такі проблеми, які хвилюють нас і сьогодні. Маруся Гордїївна Чурай (Маруся Чураївна) за переказами жила в
Як засвідчують легенди, кохання Марусі та Гриця було нещасливим і закінчилось трагічно. Ця сюжетна лінія розгортається на тлі важливих історичних подій, пов’язаних із боротьбою українського народу за поновлення своєї державності, за визволення рідної землі від пут соціального й національного рабства.
Авторка роману сумлінно дотримується історичної правди. Персонажі твору згадують далекі часи, коли на півдні України, за Дніпровськими порогами, зароджувалось нечуване до того в історії братерство мужніх і нескорених лицарів, яке названо потім українським
Своїм коштом разом з козаками побудував на Хортиці фортецю, яка стала осередком боротьби за незалежність України. Полтава пишалася своїм козацьким полком: кращі її сини безстрашно боронили своє місто над Ворсклою.
Батько талановитої дівчини – Гордій Чурай – хоробрий, чесний, непримиренний борець проти кривди. Він помстився шляхтичеві, мусив тікати з Полтави на Січ, загинув у бою з ворогами. Така ж чиста серцем, швидка на розум його донька Маруся. Окрім того, народ наділив її поетичним і музичним талантом: пісні Марусі Чурай ще за її життя полюбилися людям – їх співали молоді й старі, селяни, міщани, вояки Полтавського козацького полку. Дівчина палко полюбила Гриця Бобренка і не могла знести його зради (він одружився з Галею Вишняківною).
Марія кинулась топитись, але її врятував Іван Іскра. Марія пом-стилася Грицеві за зраду. Дівчину засуджено до страти. Від смерті її врятувала грамота гетьмана, якою дівчину помилувано на знак її великих заслуг як авторки пісень.
Але довго їй жити вже не випало: за однією версією вона померла від сухот, за іншою – Маруся пішла на прощу, до Полтави більш не повернулася і скінчила своє коротке життя десь у монастирі.
Ці усні народні оповідки документально підтвердити не можна, бо судові акти Полтавського магістрату згоріли під час лютої пожежі. Маруся Чурай живе в її чудових піснях, у пам’яті народній. Перекази про неї живуть у віках.
Життя і пісні великої полтавки послужили письменникам, драматургам, поетам основою для створення художніх творів. Ліна Костенко дає високоталановите тлумачення народної легенди. її роман “Маруся Чурай” здобув одностайну прихильність у читачів, він відзначений найвищою нагородою України – Шевченківською премією.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)