Новелістика М. Коцюбинського – визначне літературне явище світового рівня. Художник-психолог, уважний дослідник людської душі, він заглиблюється в характери і явища, шукає відповіді на болючі соціальні питання, простежує еволюцію духовності людини – від низького до високого, і навпаки.
Українська проза початку XX століття помітно тяжіє до жанру соціально-психологічної новели – особливого різновиду оповідання, в якому дія надзвичайно сконцентрована, сюжет вкрай динамічний, а дивовижні повороти людської долі психологічно умотивовані.
Михайла Коцюбинського вважають представником “нової белетристики”. Для своїх новел він брав із життя такі гостросюжетні факти, що ці твори відразу справляли неабиякий емоційний і психологічний вплив на читача, примушували замислитись над важливими морально-етичними та соціальними проблемами.
Серед модерну літературного життя імпресіоністична манера творчості давала можливість письменнику повноцінно розкрити
Поетика імпресіонізму захопила Михайла Коцюбинського, оскільки Великого Сонцепоклонника завжди приваблювала психологічна деталь, душевні порухи героїв, естетика почуттів… Відійшовши від манери змалювання навколишнього світу перед розкриттям характерів своїх героїв, письменник відразу заглиблюється в їхню душу і, за висловом І. Франка, “нею, мов магічною лампою, освічує усе окруженця”.
Етюди, образки, акварелі, психологічні новели – таке жанрове розмаїття зустрічаємо в новелістиці Коцюбинського. Найповніше характерні риси стилю письменника, який став на шлях новаторства, виявилися в етюді “Цвіт яблуні”, де органічно поєднані психологічне заглиблення у внутрішній світ персонажа та авторське ставлення до зображуваного.
Душевні й фізичні муки батька, на очах якого помирає маленька донька, передані письменником з такою силою, що цей етюд ніколи вже на забудеш.
Письменник висвічує кожну деталь, яка пов’язана із стражданням батька, і як митець уважно сприймає світ у всій його складності, стверджує думку про зверхність життя над смертю. Пафос непереможності життя, оспіваний письменником, пояснюється безупинним плином буття, його діалектикою, зітканою із суперечностей і контрастів.
Новели Коцюбинського, що з’явилися на початку XX сторіччя, стати свідченням художнього новаторства автора, який зумів витончено відтворити суб’єктивні враження та спостереження, ні на крок при цьому не відступаючи від життєвої правди.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)