Головним героєм роману “Тигролови” є політичний в’язень, який втік із потяга, з етапу. В образі Григорія Многогрішного, нащадка давнього гетьманського козацького роду, І. Багряний показав національний характер (адже невипадково прізвище героя Многогрішний, таке саме, що й у відомого гетьмана Дем’яна Многогрішного, якого в 1668-1672 роках заслали до Іркутська). Герой міцний і духовно, і фізично, готовий боротися за людську сутність, а головне, за її збереження в будь-яких обставинах, він – ніби уособлення образу нескореної України.
Многогрішний
Перші два розділи твору – “Дракон” і “Світ на колесах” – протиставлені. Потяг Багряного – знаменитий “дракон”, що наївся людьми… Потяг – синонім демона-держави, “не з китайських казок і не з пагод Тибету – він знявся десь із громохкого центру країни “чудес”, вилетів із чорного пекла землі людоловів і гнав над просторами… ” Залізний символ безжальної, нелюдської епохи. СРСР у творі постає як “тюрма народів”, а Україна – ніби зірвана зі свого розташування земля, бо за багато кілометрів від неї, на Далекому Сході, живуть українці-вигнанці.
Натомість у “Тихоокеанському експресі нумер один”, у “світі на колесах” їдуть за маршрутом “Нєгорєлоє-Владівосток” по екзотику справжні моральні потвори, легко погойдуючись у м’яких купе.
Апофеоз безглуздя країни “чудес” бачимо, коли зустрічаються два потяги з політв’язнями: “Хтось з’їхав з глузду в цій країні. Один етап ішов на схід, другий на захід, а посередині – ще один етап, тільки без конвою”. Тоді, під час першої подорожі до міста, Григорій по-справжньому гостро відчуває, що він той, кого переслідуватимуть усе життя.
Певною мірою, тема й місце дії роману зумовлені автобіографічно, бо сам Іван Лозов’ягін (справжнє ім’я Івана Багряного) після постанови особливої Наради при Колегії ДПУ УРСР 25 жовтня 1932 року: “… Лозов’ягіна – Багряного І. П. з-під варти звільнити, позбавивши права проживати на Україні протягом трьох років” – опинився на засланні – на Далекому Сході. Територія Уссурійської тайги, Зелений Клин – місце поселення українців-вигнанців. І. Багряний описує два типи полювання – полювання людей на тигрів і людей на людей.
Розкішна природа Уссурійської тайги виступає антитезою сучасному суспільству.
Однією з основних проблем, заявлених у романі, є проблема – як лишитися людиною в нелюдських обставинах, автор порушує проблему збереження людяності попри всі цькування, знущання, моральні й фізичні. Псевдонім письменника – Багряний – є надзвичайно символічним для епохи, у яку жив автор. У “Тигроловах” І. Багряний показав незломлену, горду людину, повну життєвої снаги, волі до життя й боротьби.
Уже через чотири роки після написання роману Юрій Шерех напише схвальний відгук про “Тигроловів” як про український пригодницький роман. Дійсно, у цьому романі є всі ознаки пригодницького роману – можна виділити чіткий поділ персонажів на дві категорії: позитивних та негативних, а також обов’язкову кінцеву перемогу доброго начала над злим. Проте для І. Багряного, окрім пригодницького сюжету, що є надзвичайно майстерно виконаним, багато важить ідеологічна спрямованість роману.
Позитивні і негативні персонажі твору Багряного виступають носіями певних ідеологічних комплексів, і дуже важливою є наскрізна думка про те, що всупереч усім знущанням людина жива, Україна жива.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)