У 1767 р. Вольтер створює повість “Простак”. Тут вперше у філософській прозі він переносить дію із екзотичних країн до Франції. Людина, яка здатна “сприймати всі предмети в неспотвореному вигляді, гурон за вихованням, француз за народженням опиняється в середовищі французького дворянства та духовенства XVIII ст., де панують беззаконня, шпигунство, доноси, релігійні переслідування, корупція королівської адміністрації.
Проводячи Простака через кола пекла, що іменуються цивілізованими стосунками, Вольтер за допомогою усіх відтінків
Чим глибше Простак знайомиться з французькою дійсністю, тим драматичнішим стає його конфлікт з нею. Поступово він розуміє, що навіть Біблію, джерело мудрості й добра, використовують як виправдання брехні, лицемірства, фарисейства, релігійних конфліктів. Чиста душа Простака опирається фальші людських стосунків, тоді
Чим глибше Простак знайомиться з французькою дійсністю, тим драматичнішим стає його конфлікт з нею. Безпосередньо виказавши своє ставлення до гугенотів, він потрапляє за доносом шпигуна у в’язницю, з якої його рятує ціною своєї честі кохана. Простак здобіває освіту і культурні манери, але це вже інша людина.
Він змушений примиритися зі злом ціною великих втрат: гине чарівна Сент-Ів, жертвуючи честю задля порятунку коханого, мудрий Гордон знаходить тепле містечко в каламуті несправедливого світу, сам Простак теж влаштовується відповідно до своїх здібностей та родоводу.
Вольтер послідовно розвиває головну ідею Просвітительства – ідею “природної людини, доводячи, що такій людині немає місця в суспільстві, до краю спотвореному “законом умовним”.
Ідейний зміст повісті Вольтера – згубний вплив суспільства на “природну людину”, що і зумовило складність, багатогранність образу Простака, який протистоїть цивілізації, а не захоплюється нею. Душа героя проста і щира, не позначена тавром лицемірства, прагне гармонії з собою та людьми. Про смисл діяльності Вольтера Віктор Гюго сказав так: “Боротися проти фарисейства, викривати лицемірство, тиранію, узурпацію, брехню, забобони, марновірство, зруйнувати храм, щоб звести новий, тобто замінити брехню істиною, нападати на жорстокість суду, нападати на кровожерливе духовенство, узяти батіг і вигнати усіх торговців зі святилища, вимагати спадщини для позбавлених неї, захистити слабких, бідних, пригнічених, боротися за переслідуваних і пригноблених – ось війна Ісуса Христа. І хто ж та людина, котра вела цю війну? Вольтер!”
Погляди Вольтера близькі до філософських позицій одного з найвидатніших українських мислителів – Григорія Сковороди, творчість якого 50-80 рр. XVIII ст. (“Сад божественних пісень”, “Байки права”) має певні елементи “природного права”. Він утверджує вирішальне значення свободи для формування особистості, його гуманістичні ідеали базуються на моральних цінностях християнства, але так само як і Вольтер, український філософ протестує проти зловживань церковників і зовнішніх обрядових нашарувань. Ідеї Вольтера мають загальнолюдське значення.
Вони не зникли разом із XVIII ст., а продовжують залишатися актуальними в наші дні.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)