Ідеальне суспільство у романі Франсуа Рабле “Гаргантюа і Пантагрюель”
Ідеал щасливого суспільства, яким його уявляв собі Франсуа Рабле, збігається в часі з найвищим розквітом мистецтва доби Відродження, а разом із ним – з гуманістичними прагненнями та пориваннями. Із біографії Рабле ми знаємо, що багато років він прожив у Італії, де на той час уже сформувалась культура, у центрі якої була людина – жива і водночас “надзвичайна, богоподібна”. Як нам здається, такі люди не могли жити звичайним життям, у них повинно було бути
Це один із позитивних героїв роману, зовсім не схожий на тих ченців, яких ми звикли бачити у кінофільмах чи на сторінках книжок. Жан – це молода, життєрадісна, чистосердечна, спритна та смілива людина. Та і сам телемський монастир побудовано в нагороду за його військові подвиги. Сама назва “Телема” грецькою мовою означає “вільне бажання”.
Тому тут зовсім немає аскетичного життя, притаманного таким закладам.
Все це підкреслює повноту буття, всебічне задоволення духовних потреб людини. Рабле у зображенні телемського монастиря створив образ універсального суспільства, що створює само себе. Це була спроба не тільки показати епоху Відродження у час її найвищого злету, а й передати майбутнім поколінням ідеальну мрію, що колись повинна здійснитися.