Мова Рабле: розкутість язикової стихії й гротеск

Ренесансна життєрадісність Рабле, що хлится через край, знаходить вираження в потоках здавалося б марних слів, у словесній еквілібристиці, що відбиває насправді звільнення мовлення від сковуючого її контролю. Як приклад такої розкутості можна привести уривок з передмови до кн. 3, де згадується філософ Диоген, що жив у бочку: “…Уже він цю свою бочку повертав, перевертав, лагодив, бруднив, //наливав, виливав, забивав, //скоблив, смолив, білив, //катав, хитав, мотав, метав, латав, хомутал, //штовхав, затикав, кувыркал, полоскав, //конопатив, колошматив,

баламутив, //пинал, приминав, уминав…” – і далі ще 40 дієслів.

Особливість стилю Рабле щодо цього можна визначити як розкутість язикової стихії.

Ця особливість найбільше чітко відбилася у використанні письменником гротеску. Гротеск як особливий літературний прийом, заснований на з’єднанні непоєднуваного в області зримих форм (на відміну від парадокса – з’єднання непоєднуваного в області думки), був осмислений тільки в XVIII – початку XIX століття, але реалізований у романі Рабле на різних рівнях тексту. Гротеск стає для письменника формою вираження найважливіших гуманістичних ідей –

реабілітації плоті й вільного відношення до святинь. Обидві ідеї так, наприклад, розкриваються в епізоді народження Гаргантюа.

Його мати, велетка Гаргамела, носила плід у чреве 11 місяців і продовжувала б бути вагітної й далі, але один раз об’їлася, з’ївши 16 бочок, 2 барила й 6 горщиків тельбуха. Через цього Гаргамелу так роздуло, що дитина народжується через вухо. Автор при цьому зауважує: “Хіба отут що-небудь суперечить нашими законами, з нашою вірою, зі здоровим глуздом, зі Священним писанням?

Я, принаймні, тримаюся тої думки, що це ні в чому не суперечить Біблії. (…) Адже для Бога немає нічого неможливого, і якби він тільки захотів, то все жінки робили б на світло дітей через вуха”. Важливо відзначити, що в гротескному збільшенні плоті Рабле не дотримується ніяких масштабів і пропорцій.

М. М. Бахтин зв’язав мову Рабле із прощадным словом, з народної смеховой культурою Середньовіччя й Ренесансу.

Текст: Oeuvres compl&;;#232;tes. P., 1994 (Biblioth&;;#232;que de la Pl&;;#233;iade); у рос. пров. Гаргантюа й Пантагрюэль /Пер.

Н. М. Любимова. М., 1973 (БВЛ).

Літ.: Бахтин М. М. Творчість Франсуа Рабле й народна культура Середньовіччя й Ренесансу / 2-е изд. М., 1990; Мир Рабле: В 3 т. Т. 3: А. Веселовский. Рабле і його роман.

М. Бахтин. Майданне слово в романі Рабле. Е. Евнина. Франсуа Рабле. Е. Брандис.

Рабле під забороною. Л. Пінський. Сміх Рабле.

М., 2003.

Вл. А. Луків

Етапи літературного процесу: Відродження: Предвозрождение й Раннє Відродження. – Теорія історії літератури: Літературні терміни. – Персоналії: Французькі письменники, літератори. – Персоналії: Персональні моделі у французькій літературі


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Мова Рабле: розкутість язикової стихії й гротеск