Жанр: Послання
Особливості побудови: Відсутність епічного, перевага ліричного, пройнятого актуальними громадянськими мотивами.
В епіграфі до послання (слова з Біблії “Коли хто говорить: люблю Бога, а брата свого ненавидить, – лже оце”) автор натякає на панів-експлуататорів, які, знущаючись з народу, говорять, що його люблять.
Ідейно-художній зміст
У своєму посланні Шевченко розвинув ідеї, закладені у творах, написаних у попередні роки, указав на історичне коріння суспільних явищ. Він зіставляє минуле, сучасне, Майбутнє.
Ліричний
“В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля”, пише Шевченко, вважаючи, що український народ має всі підстави для формування своєї самостійної держави й культури.
У творі має місце діалог між паном і ліричним героєм про самобутність культури українського народу та її роль у визволенні з-під ярма самодержавства. Правду треба шукати на власній землі, спираючись на свій народ, справжню волю можна здобути тільки шляхом єднання.
Шевченко ставить
Ідея І Значення твору Вплив на формування національної самосвідомості українського народу, осуд байдужості до майбутнього свого народу, утвердження демократичного розуміння Історії України та її культурного процесу.
III. Невольнича поезія (1847 – 1857)
Цикл “В казематі”, який складається з 13 віршів;
Період 1847 1850 рр.: поеми “Княжна”, “Москалева криниця”, “Варнак”, “Царі”, “Марина”, “Сотник”, “Петрусь”, 100 віршів (” Думи мої…”, “І виріс я на чужині… > “Заросли шляхи тернами…” та ін.);
Період 1850 – 1857 рр.: вірш “Мій Боже милий, знову лихо!”; повісті російською мовою (“Наймичка”, “Музьїкант”, “Несчастньїй”, “Капитанша”, “Близнецьі”, “Художник”, “Прогулка с удовольствием и без морали”, “Варнак”, “Княгиня”). Характерні риси Творчості цього періоду:
Автобіографічні та соціально-побутові Твори ;
Мотиви суму, самотності, розпачу;
Прагнення волі, роздуми про сенс, мету життя людини головні акценти;
Звернення до історичного минулого України (“Іржавець”, “Чернець” тощо); тематичні пласти прози: злидні закріпаченого селянства, тяжке життя солдатів царської армії, трагічна доля талановитих кріпаків, звиродніння дворян і офіцерів та ін.
“Мені однаково” (1847)
Центральна поезія циклу “В казематі”, який є своєрідним прологом до “невольничої” лірики Шевченка. Основний мотив Поєднання громадянського й особистого в житті людини. Композиція Умовний поділ поезії на дві частини:
І 18 рядків; – її – останні 5. Твір Побудований за принципом протиставлення.
Ідейно-художній зміст
Герой пригадує своє невільницьке минуле на чужині (“В неволі виріс між чужими.) усвідомлює свій невільницький стан, майбутнє без надії на волю (“В неволі, плачучи, умру”). Поетові здається, що він так мало зробив, що й “малого сліду” не залишить по собі. Крізь грати поет бачить Україну – “не свою” землю. Основна ідея Виражена у рядках;
Та не однаково мені, Як Україну злії люде Присплять, лукаві, і в огні її, окраденую, збудять,.. “Мені однаково…” – твір-маніфест про прометеївську самопожертву в ім’я невмирущості української нації, щастя народу. У творі порушена ключова проблема для України бути чи не бути їй самостійною незалежною державою.
Повісті російською мовою
Тарас Шевченко написав близько двадцяти повістей російською мовою. До нас дійшли “Наймичка”, “Варнак”, “Княгиня”, “Музикант”, “Несчастньїй”, “Капитанша”, “Близне-цьі”, “Художник”, “Прогулка с удовольствием и не без морали”. Усі повісті були написані на засланні (1850 1957) в Новопетровському укріпленні.
Але Шевченко часто датував окремі повісті роками волі і підписував їх псевдонімом Дармограй.
Тематика повістей
– зображення злиденного існування закріпаченого селянства;
– тяжке життя солдатів царської армії;
– трагічна доля талановитих кріпаків та ін.
Сюжети прозових творів відповідають однойменним поемам (“Наймичка”, “Варнак”, “Княгиня”).
Майже у кожній повісті Т. Шевченка є автобіографічні елементи. Так, твір “Княгиня” передає дух дитинства поета, “Музикант” і “Наймичка” – подорожі Шевченка по Україні в 40-х роках XIX ст., “Прогулка с удовольствием и не без морали” і “Близнецьі” період заслання.
Повість “Художник” являє собою докладу розповідь Шевченка про себе,