У всі непрості періоди свого поетичного життя Максим Рильський творив за законами правди, людяності, краси”. Візьміть будь-яку його поезію. Це справжній шедевр поетичної форми, довершений зразок змістового наповнення.
Краса людської душі, рідного слова і музики, архітектури, краса людських стосунків – це те, що вабило митця.
Особливу сторінку творчості становлять роздуми поета про Україну, рідну мову. Він згадує мужніх козаків, лицарів свободи:
О водо українських рік,
Не раз ти кров’ю зчервонилась,
Не раз від трупів
Ти виступала з берегів
І панським трупом затруїлась!
Прекрасне, величне почуття любові до рідної землі – одна з найгуманістичніших тем творчості М. Рильського.
О земле українських нив,
…Про тебе повістю сумною
Не раз озветься ще струна.
Глибокі філософські узагальнення про гармонію красивого і корисного знаходимо у збірці “Троянди й виноград”. Ось дівчата працюють на винограднику і співають народну пісню “На в городі верба рясна”.
Разом з ними співає все довкола, бо торжествує молодість, краса, любов. Поезія цієї книжки – гімн красивій, натхненній праці, урочиста
Чарівно дзвенять у слові великого майстра пейзажної лірики звуки природи. Блискучим брунькам весняного каштану, чистому сріблові струмків, що грають у тумані, присвячує він свої вірші.
Все, що дороге людині: Україна, рідна мова, земля, праця, рідна природа – стало темою поезії М. Рильського. Вона сповнена світлих, гуманістичних мотивів.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)