Коли вчитель зайшов у клас, зараз побачив, що там робиться щось непевне. – Що тут у вас діється? Усі мовчали, стоячи навкруг одної парти. На тій парті сиділа Олександра.
Це була дівчинка першого року навчання, дочка сільського писарчука-п’янички. Вона сиділа, низько похнюпивши голову і втупивши очі у свій стіл. Її біляве, у веснянках обличчя було біле, як крейда. Озвалася Пріська – подруга Олександри. Батько її був у економії за прикажчика.
Пріська була дівчина сита, добре годована – вона завсігди носила з дому гарну їжу. Пріська
– Олександре, правда цьому? Вона нерухомо сиділа, мов кам’яна. – Вона не вперше це краде. Вона кілька разів у мене тягала. Та я все мовчала.
А оце вже сьогодні… Бачу, вхопила хліб та й побігла надвір. Я прибігла до неї, а вона злякалась: “Не кажи, – каже, – вчителеві”. Олександра сиділа мовчки.
Учні загомоніли: “Та що там її питати. І так видно. Вигнати
Я думаю, що воно не так було. Певно, то ти свій хліб їла, бо я ніколи не повірю, що ти можеш украсти. Голосне ридання розітнуло школу. На вмовляння дівчина ридала ще дужче і ніяк не хотіла сказати, чому вона так зробила.
Учитель бачив, що сказати це їй ще важче, ніж було зізнатися. Нарешті вона видавила з себе: – Я їсти хотіла… У нас…
У нас… нема чого їсти… Батько нічого… не приносять… усе пропивають. Ми їмо сухарі цілий тиждень… Учитель відвів Олександру в свою кімнату, щоб вона заспокоїлася.
А коли зайшов у клас, то з десяток рук простяглося до нього з їжею. Однак Олександра не хотіла нічого їсти й тільки плакала. Тоді вчитель звелів дітям співати молитву й завів Олександру в клас. Після цього ні вчитель, ні діти не згадували Олександрі того випадку.
Товаришки люблять її, часто пригощають чимось. Але вона пригощається рідко. А цього року здасть всі екзамени і вийде зі школи розумною і правдивою дівчиною.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)