УРОК 31
Тема. Григір Тютюнник. Біографія.
Мета. Ознайомити учнів з біографією письменника та змістом повісті; удосконалювати вміння виразно читати уривки з твору, переказувати прочитане, знаходити правильні твердження; виховувати доброту, милосердя, гуманізм.
Обладнання: портрет Григора Тютюнника, двотомне видання творів.
Хід уроку
І. Виклад нового матеріалу.
1. Лекція.
– Введення творів Григора Тютюнника до програми – акт справедливий, але запізнілий. Це треба було зробити ще за життя письменника – одного з
Тепер ми визнаємо: він мав сміливість казати в ті задушливі часи те, що нам дозволено останніми роками.
(Звертаємося До портрета Григора Тютюнника і фотографій, вміщених у двотомнику: письменник з братом Григорієм, Олесем ГОнчаром, сім’єю, друзями.)
Народився Григір Тютюнник в селі Шилівка на Полтавщині. Батько,
Доля приготувала Григору багато випробувань, починаючи з раннього дитинства. Голод тридцять третього не обминув і Тютюнників, їхня сім’я мало не вимерла з голоду. Старший батьків син, теж Григорій, потай від своєї матері приносив сніданки для тата і маленького братика.
З розповідей рідних пізніше Григір Тютюнник довідався про страшні події свого раннього дитинства: “У тридцять третьому сімейство наше опухло з голоду, а дід (батьків) помер – ще й не сивий був…, а я в цей час – тоді мені було півтора року – перестав ходити, сміятися і балакати перестав”.
Коли Григору було шість років, батька заарештували. Пам’ятав він, як одного холодного осіннього дня біг за возом, в якому везли безневинного тата. З тих пір Григір так його і не бачив.
З мамою стосунки у хлопчика були непрості, тому після арешту батька його забрав до себе батьків брат. Почалася війна. І знову голод, тому хлопчик вирішив повернутися до свого села. “Йшов пішки (війна кругом), маючи за плечима одинадцять років, три класи освіти і порожню торбинку, в котрій з початку подорожі було дев’ять сухарів, перепічка і банка меду – земляки дали на дорогу. Потім харчі вийшли.
Почав старцювати. Перший раз просити було неймовірно важко, соромно, одбирало язик і в грудях терпло, тоді трохи привик. Ішов рівно два тижні…” Та лихо і тут його переслідувало. Хату, в якій жили Тютюнники, зруйнувала бомба.
Потім було навчання в ремісничому училищі. Григір пішов туди вчитися тому, що там давали сімсот грамів хліба на день і одяг. Цей хліб допоміг вижити їм з мамою в сорок сьомому році.
Після закінчення навчання потрібно було відпрацювати три роки на заводі. Хлопець повернувся до рідного села, тому що був хворий на туберкульоз легенів. Але це його не врятувало. Засудили Григора на чотири місяці.
Коли юнак виходив з колонії, табірний бібліотекар жалкував: “Тебе випускають? Ох, жаль, хороший читач був…” Потім йому часто робили закиди, що не лише батько в нього ворог народу, а й він сам “тюряжник”. Не пощастило з першим коханням, бо батьки дівчини не дозволяли їй просиджувати вечори біля могили солдата з босим парубком.
Свої перші твори Григір Тютюнник починав писати російською новою. Старший брат Григорій наполягав, щоб у творчості брат повертався до батьківської мови: “От ти пишеш по-російськи… Ну, що ж, як воно вже так склалося, пиши.
Тільки знай, братику, мова – душа народу. Як же ти писатимеш про українців не їхньою мовою, як виразиш їхню душу не через їхню мову, сиріч душу? Та обов’язково зайдеш у цей тупик і потупцюєш назад, шкодуючи, що змарнував стільки часу”.
Письменницька кухня Григора Тютюнника досить оригінальна. Писав ночами, часто не помічаючи зовсім, як біжить час. Догадувався вимкнути світло аж тоді, коли кімнату заливало сонячне проміння.
2. Робота з підручником. Опрацювання статті Л. Мороз “З любові й доброти” (с.98-401).
“Взаємні запитання”. Учень читає перший абзац вголос, потім зупиняється, і один з учнів ставить запитання іншому за прочитаним уривком. Той відповідає.
Далі читається наступний абзац, запитання ставить наступний учень, а інший відповідає на них. На початку одним із партнерів може виступити вчитель, показавши приклад того, як ставити запитання та як на них відповідати.
Орієнтовні запитання за статтею:
– Яку літературну спадщину залишив нам Григір Тютюнник?
– Що зауважив Валерій Шевчук про великого майстра оповідань і новел?
– Від якого оповідання можна вести відлік творчого шляху Григора Тютюнника?
– В яких творах письменник зобразив дитину сам на сам з війною?
– Перекажіть стисло сюжетну канву повісті “Облога”. Чию пам’ять гідно вшанував митець цим твором?
– Чому Климко (з повісті “Климко”) рано став дорослим?
– Який основний лейтмотив повісті “Вогник далеко в степу”?
– Що є основою змісту твору?
– Назвіть основні книги митця.
– Що пов’язувало Григора Тютюнника з Василем Шукшиним?
– Що було головним у житті та творчості Григора Тютюнника?
Більшість творів, написаних Григором Тютюнником – про дітей і
Для дітей, яких він любив по-особливому. Батьківської любові вистачало і його синам, і всім, для кого він писав.
“Він увесь із життя”, – так лаконічно, але точно сказав про Григора Тютюнника Олесь Гончар. Для справжнього письменника це найвища оцінка.
II. Актуалізація опорних знань.
Кажуть, Тютюнник був дивною людиною: бачив життя не таким, яким воно видавалося іншим людям. Умів письменник бачити таке, на що інші просто не звертали уваги. Умів слухати і чув те, чого інші не чули.
Як зазначив М. Слабошпицький, Г. Тютюнник дуже глибоко відчував природу, “маючи дивовижну, винесену ще з дитинства пам’ять і на посвист вітру, і на пташині перегуки, і на барви звечорілого неба, і на плюскіт лагідної хвилі”.
– Пригадайте, з яких, вивчених вами, творів ці уривки:
А) “Мліє степ у малинових променях передвечірнього сонця. Мліє і сходить до неба степова імла – теж малинова. А тумани вже давно щезли і розвіяли їх сині та теплі вітри й вітерці.
Парує і Курінь старий, зогрівшись за цілий день проти сонечка. А тополеня мале на верху Кореневому солодкі духмяні у степ за вітром посилає: то пахне його брость тополиними парфумами”. (“Степова казка”),
Б) “Аж ось і ліс. Він зустрічає Данила, як тата, і гілля немовби одхиляється з-понад стежки, щоб він часом не вдряпнувся, пеньки немовби одступають від неї, щоб він часом не спіткнувся. А сонечко сіється крізь молоде листя та цвіт диких яблунь на стежку, і вона весело ряботить Кузьці в очах”. (“Лісова сторожка”),
В) “Дивак”.
– Чи збіднів би художній твір, якби вилучити з нього описи (портрети, пейзажі)?
– У чому особливість описів природи у творах Тютюнника? (У винятковій точності, лаконічності, єдності двох світів – природи і людини, що допомагають розкрити внутрішній світ головного героя).
III. Підсумок уроку.
Особлива доля книг Гр. Тютюнника. Всі вони, вперше прийшовши до читача, завоювали його серце отією справжньою правдою і художньою досконалістю.
Вони залишилися жити в літературі й після авторової смерті. І в них залишився жити він. Такий закон невмирущості правдивого, сердечно теплого і художньо сильного слова, яке, з’явившись на світ й увібравши в себе частку авторової душі, вже не вмирає, а живе для людей.
IV. Домашнє завдання.
Прочитати I-III частини повісті “Климко” Гр. Тютюнника.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)