ГОРЛЕНКО ВАСИЛЬ (псевд. і крипт. – В., Глаголь, Черкасин, Г-ко, В. Г. та ін.; 13.01.1853; с. Ярошівка, тепер Українське Талаліївського р-ну Чернігівської обл. – 27.04.1907, Петербург, похований у Ярошівці) – літературний критик, мистецтвознавець та етнограф.
Походив з відомого старшинського роду. Навчався в Ніжинському ліцеї та Сорбонні. Зазнав впливу французького теоретика літератури і мистецтвознавця І. Тена. Перша помітна праця В. Горленка “Літературні дебюти Некрасова” опублікована в журналі “Отечественные записки” (1878, № 12).
У
З часу заснування журналу “Киевская старина” (1882) В. Горленко був його співробітником, у 80 – 90-х роках виступав із статтями з питань фольклору української літератури, мистецтва, історії, краєзнавства, фольклору та етнографії.
Широко популяризував творчість М. Макаровського, Т. Шевченка, Г. Квітки-Основ’яненка, І. Манжури, Панаса Мирного, І. Франка, зробив вагомий внесок у вивчення життєвого і творчого шляху художників Т. Шевченка, І. Кравченка, ІО. Перепелиці та ін. Був у дружніх стосунках з М. Костомаровим, П. Мартиновичем, М. Заньковецькою, Панасом Мирним, Б. Грінченком, Дж. К. Джеромом, Д. Рошем та ін.
Архів Головацького зберігається в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка HAH України та ЦНБ ім. В. Вернадського HAH України.
Літ.: Лазаревський Г. Київська старовина // Укр. літ. 1943. № 12; Шевчук В. Шукач “перлів многоцінних” // Нар. творчість та етнографія. 1971. № 3.
М. Грицюта
(2 votes, average: 3.00 out of 5)