ТОМАС СТЕРНС ЕЛІОТ
ГІПОПОТАМ
Коли де послання було прочитане у вас, то скажіть, щоб його прочитали і в Лаодікійській церкві.
(Послання до колоссян апостола Павла, IV, 16).
Опасистий гіпопотам
Лежить на череві в болоті.
Могутнім він здається нам,
І все ж – він тільки з крові й плоті.
А плоть і кров – м’яка й слабка,
Вразлива для душі оселя.
Лиш церква істинна тривка:
Адже основа в неї – скеля.
Гіпопотам на праву путь
До благ земних не зразу втрапить,
А церкві бариші пливуть
Самі в гаман
Гіпопотамові повік
З гілляки манго не дістати,
А церкві з-за морів і рік
Везуть і персики, й гранати.
Гіпопотам у шлюбний час
Реве і хрипко, і незграйно,
А церква з богом тішать нас
Солодким співом одностайно.
Вдень міцно спить гіпопотам,
Вночі – шука фуражну базу.
Хвала ж господнім чудесам,
Бо церква й спить, і їсть відразу.
Покинувши свій мокрий луг,
Гіпопотам у небо злине,
І хори ангельські навкруг
Псалмами стрінуть ту хвилину.
Його омиє Агнця кров,
Обнімуть херувими в раї.
Небесну славлячи любов,
На злотих струнах він заграє.
Він стане білим, наче сніг,
Омившись дів блаженних милом,
А церква лишиться повік
У дольнім смороді загнилим.
Переклав з англійської ЮРІЙ ЛІСНЯК
(1 votes, average: 5.00 out of 5)