Ділан Томас Вірш у жовтні Перекладач: М. Москаленко Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ – ХХ сторіччя (укладач Д. С. Наливайко).- К.: “Навчальна книга”, 2002. Вже мій тридцятий рік під небесами
Від шуму гавані й зелених пущ збудився, І мушлі тислись, і ступала чапля На берег; Це ранковий клич – Серед хоралу хвиль, і чайок, і граків І серед стукоту човнів об трухлу пристань Тієї ж миті Увійти
В досвітнє місто й далі шлях верстати. Мій день народження почався з птахів Надморських, і з дерев крилатих, що несли
Ще замкнутих – а місто прокидалось. І жайворонки весняні у хмарах, Кущі біля доріг, пташиним свистом повні, І сонця блиск жовтневої пори, Проміння На краях узвиш – Одразу і співці крилаті, й вітерці
Влились у ранню рань, де я блукав і слухав Навалу зливи: Зимний шквал Далеко в лісі віяв піді мною.
Дощ понад гаванню, здаля малою, І понад церквою із равлика завбільшки, Що ріжками розтяв і млу, й палац, Подібний Видом до сови; Але ж сади усі
Легендами були повиті. З-поза хмар я Своєму дневі Дивувавсь, Але погода інша наставала.
Вона покинула краї блаженні – Новий повіяв дух. Нове синіло небо, І знов чудесне літо долинало З плодами
Яблунь, груш пахких, І раптом я уздрів у цій новій одміні Забутий досвіток, і матір, і дитя, Що йшли крізь казку Сонцебризну І крізь перекази зелених храмів.
І двічі явлені поля дитинства, І серце, й сльози ті, що стали знов моїми… Так, це були ліси, ріка і море, Де хлопчик
Літньої пори Умерлим вишептав своє правдиве щастя – І древу, й каменям, і рибі, і припливу: І потаємне Ожило, Озвавшись у воді й птахах співочих. Там дивувався я своєму дневі,
Уже далекому, але погода одмінилась. І зблис дитини радісної спів У сонці. Мій тридцятий рік
Під небесами плив – застиг у літнім півдні, Хоч місто линуло за кров’ю падолисту. Хай мого серця істина Співає
На цій горі в круговороті літ!
(2 votes, average: 4.50 out of 5)