Гіпербола (перебільшення) – словесний зворот, у якому ознаки описуваного предмета подано в перебільшеному виді з метою звернути на них особливу увагу читача.
Гіпе? рбола(грец. hyperbole – перебільшення) – вид тропа. Стилістична фігура явного і навмисного перебільшення для посилення виразності і підкреслення сказаної думки. Наприклад: “я говорив це тисячу разів” або “він ходить з черепашачою швидкістю”.
Вживання гіперболи
Гіпербола часто поєднується з іншими стилістичними прийомами, додаючи їм відповідне забарвлення:
Протилежний гіперболі троп – літота.
Історія гіперболи в літературі
Літературна гіпербола закорінена в первісній міфології. Ознаки первісного світобачення, що правили за основу художньої творчості у пізніші часи, відбилися певними гранями у фольклорі (“Кирило Кожум’яка”, “Котигорошко” іт.
Світова література знає чимало прикладів гіперболічних тропів (“Гаргантюа і Пантагрюель” Ф. Рабле; “Мандри Гуллівера” Дж. Свіфта; “Легенда про Уленшпігеля” Ш. де Костера; “Сон”, “Великий льох”, Тараса Шевченка; “Кола Бруньйон” Р. Ролана тощо).
Гіпербола в українські літературі 20 століття В українській поезії початку 20-х років 20 століття гіпербола набула пріоритетного значення (“В космічному оркестрі” П. Тичини, “В електричний вік” М. Хвильового, “Навколо” В. Сосюри іт. ін.), подеколи була визначальним чинником творчості, наприклад, М. Вінграновського (збірка “Атомні прелюди”), подеколи переможовувалася із метафорою, символом чи уособленням:
Ти і я – це вічне, як небо.
Доки мерехтітимуть світи,
Будуть Я приходити до Тебе.
І до інших йтимуть
Горді Ти. (В. Симоненко)
Приклади – море сліз
– повільний, як черепаха
– швидкий, як блискавка, блискавичний
– численний, як пісок на березі моря
– ми не бачилися вже сто років!
(2 votes, average: 3.50 out of 5)