Образ Подколесина продовжує ланцюг “незвичайних” героїв письменника. Розвиваючи “ідею нісенітниці, укладену в самому акті шлюбу, з’єднання навічно двох людей” (И. П. Золотусский), письменник показує на перший погляд звичайної нерішучої людини, досить великого чиновника, що вирішив знайти щастя в узах Гименея. Парадоксальність образа в тім, що Гоголь намалював не звичайного закоренілого холостяка із традиційного водевілю.
Подколесин готовий вступити вбрак.
Він уже подумки пережив весілля, продумав її в самих дріб’язках,
Можна пропонувати й припускати чимало варіантів психологічної мотивації такого поводження П. Найперше, що приходить на розум,-
Звідси, треба думати, здивування акторів, зайнятих у перших спектаклях у Петербурзі й Москві. З московським спектаклем зв’язаний забавний випадок. Багато хто думали, що ролі П. і Кочкарева розподілені невдало: “Щепкин не може грати млявого й нерішучого створіння; а Живокини, граючи живий характер, не може удержатися від звичних своїх фарсів і рухів” (С. Т. Аксаков). У результаті актори помінялися ролями, але спектаклю однаково не вийшло.
Своєрідне трактування образа П. дав режисер А. В. Эфрос у спектаклі в московському Театрі на М. Бронной (1974): “”Одруження” – жарт, але з великою часткою драматизму”. У своєму прагненні “ошинелить” комедію режисер зумів по-новому прочитати мотивацію вчинків героя комедії: “Іноді починає здаватися, що важливо йому не те, що він чує від свахи, а сам процес розмови, тому що це хоча б не спячка, це щось інше, спячке протилежне”.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)