Роман Г. Сервантеса “Дон Кихот” породив концепт “донкіхотства”, роман Флобера “Мадам Бовари” породив концепт “боваризма”. “Донкіхотство” і “боваризм” мають загальні риси: обоє ці явища пов’язані з відірваністю мрії від реальності. Але Дон Кихот, незважаючи на всі свої помилки, викликає в людства глибока повага завдяки своїй сліпій вірі вдобро.
Реальне життя постійно намагається зруйнувати цю віру, але Дон Кихот обирає шлях добровільного божевілля, і не дивлячись на всі перешкоди, іде своєю дорогою добра,
“Гарна
“Комплекс Боваризма” – річ небезпечна. Він не дає людині можливості бути щасливої, дякувати Богові, за те, що він має. “Комплекс Боваризма” завжди пов’язаний з егоїстичним напрямком особистості, що вважає себе краще інших, і вірить у те, що вона гідна кращого, чим має зараз. Подібні люди часто перетворюють життя своїх близьких у нестерпне страждання, роблять їхніми жертвами свого честолюбства
“Боваризм” – явище, протилежне християнському погляду на життя, тому й попадає Емма в пастку диявола, стає жертвою лихваря, що цинічно пропонує жінці, вся життя якої складалася зі служіння “красі” і “духовності”, розплатитися за борг сексом. “Мене можна погубити, але не можна купити”, – розпрямивши спину відповідає Емма й відмовляється від речення. І отут наступає прозріння. Адже цинік просто назвав речі своїми іменами: у маленькому містечку все давно знають, чому дружина лікаря так часто їздить до Руану, і давно вже називають речі своїми іменами
Емма розуміє, що все її життя вже давно перетворилося в злиту неправду, що її віра у власну вибраність – лише видимість. І тому вона йде з життя. Іде хаотично, задихаючись від неправди, від образи, від розчарування
Сцена смерті Емми була сприйнята сучасниками на рівні естетизации потворного. Публікацію роман вирішений було заборонити. Флобера обвинуватили в тім, що він намагався представити французькій публіці добуток, що тримало в собі “безодню хтивості” поруч із “безоднею неподобства”.
Суд відбувся в Парижу. Права Флобера захищав адвокат Сенар. Тому роман, що все-таки таки вийшов у світло після юридичної перемоги Флобера, одержав присвяту захисникові Сенару.
Процес мав підтекст: читачі зрозуміли, що в образі невірної дружини Флобер вивів власне розуміння французької історії. Висували обвинувачення йому й у надмірно потворному, занадто натуралістичному зображенні образа сліпого жебрака. Образ каліки, насправді, лякає буквально фізіологічним зображенням потворності. Але в романі Флобера каліка-сліпий здобуває символічне значення.
Емма зустрічається з ним по дорозі з Руана, коли вертається після зустрічі із черговим коханцем. Сліпий співає народну пісню про дівчинку і її мрію. А потім уже вмираюча Емма почує ту ж саму пісню під вікнами свого будинку й розсміється на смертному ліжку таким страшним сміхом, що перелякає навколишніх
Каліка буде судитися з учнем просвітителів аптекарем Омі, що безсоромно обдурить його, пообіцявши вилікувати, але каліка залишиться сліпим. І от що дивно: хитрий Омі виграє процес, тому що людина, що підробив результати виборів у демократичній країні, виграє в цій країні будь-який процес. Сліпий – це й двійник Емми, і глибоко песимістичний символ, що втілює вічне прагнення людства до поліпшення свого життя
Сірість сучасної Флоберові Франції настільки стомила письменника, що він вирішив поринути в III ст. до н. е., під час Пунічних воєн, коли доживали свої останні часи дивний народ финикийцев. Доживав пишно, не очікуючи римського розгрому Карфагена. Так виник роман ” Саламбо “.
Для вірного зображення життя й побуту финикийцев Флоберові довелося перечитати більш, ніж 1000 томів спеціальної літератури, і він робив це з насолодою, тому що давно вже не існуючий Карфаген, від якого залишилися тільки видатні Твори мистецтва, подобався йому набагато більше, ніж час позитивізму
Роман у плані структури наслідує В. Скоттові. Історія древнього миру, історичні особистості виступають лише тлом подій. У центрі коштує вигадана історія двох молодих коханців: Саламбо, дочки карфагенского аристократа, і Мат, воїна-найманця. Саламбо виступає повною протилежністю Еммі Бовари.
Емма не стільки любила, скільки хотіла мати коханця, і чекала такої любові, про яку прочитала в мелодраматичних романах. Саламбо навіть не розуміє своє почуття до Мат, настільки природним воно є. Саламбо просто вмирає після смерті коханого, інстинктивно прийнявши на себе його біль
(2 votes, average: 2.50 out of 5)