Коли хтось вирушає у подорож, обов’язково бере із собою фотоапарат. І ми привозимо фотознімки з відпочинку, намагаємось зафіксувати на плівці якісь важливі події: родинні свята, спілкування з колегами та друзями тощо. Але більшість із нас, напівсвідомо клацаючи фотоапаратом, не замислюється, що фотографування може бути мистецтвом. Фотографія – моє відносно нове захоплення.
Я ще не знаюся на техніці, із вибором потрібного обладнання мені допомагає старший брат, та й якість моїх фото іноді недостатня. Але для мене фотографування –
Зараз я пробую себе у фотографії, найбільше мене приваблює робота з портретними фото. І вже такими банальними, безбарвними бачаться мені тепер знімки, де люди просто сидять поруч або стоять на тлі пам’яток архітектури чи деінде. Знімки ж можуть зафіксувати найменші порухи людських емоцій, відобразити особистість, створити образ. Зараз всі мої сили спрямовані саме на це: “Кожна людина унікальна.
Такі настанови допомагають мені ставитись критично до власних робіт, вміти знаходити надзвичайні миті, незвичні ракурси, не боятися експериментувати.
Мені здається, що фотомистецтво має такі ж самі можливості, як і кіно, як і живопис, навіть, як література! Тим складнішою є ця техніка: я маю відобразити психологічний стан людини в одному фото, я не можу дозволити собі розкіш оповідати про настрій протягом години фільму чи кількох сторінок тексту. Одна миттєвість, один жест, один випадковий рух – все, що в мене є! Тим ціннішими видаються вдалі знімки, тим кропіткішою праця.
Я відчуваю себе мисливцем миті, майже чарівником – я вмію зупиняти час! Я вмію дарувати цей зупинений час іншим! Я можу говорити без слів!
Особливим жанром є фотографування людини разом з тваринами чи на тлі природи. Справжнім гуру цього жанру для мене є відомий сучасний фотомайстер Грегорі Колберт, Вперше я дізнався про нього з телевізійної передачі, а потім віднайшов його фото в інтернеті. Він багато мандрував екзотичними країнами, навіть тривалий час жив там. Тільки погляньте на його роботи!
Він зміг відобразити не просто окремих людей: одним циклом робіт він показав “цивілізованому світові” (зараз я свідомо пишу це у лапках) світ інший – світ, де люди все ще живуть в гармонії з дикою природою. Гепарди, слони, екзотичні птахи, а поруч – люди, Давіть не поруч, а разом, розумієте, разом із ними! Я не знаю, як він досяг такого (ефекту, але результат фантастичний!
Річ навіть не в екзотиці, а в особливому підході, коли фото художник вміє знайти те, що до нього було прихованим, він ніби казус на це легеньким жестом, самими натяками: “От, дивіться, є й таке в без-[ межйому різноманітті нашого світу. Ні, не дивіться… Відчувайте! Відчуваєте?..”
Працюючи з портретним фото, я пробую різні, скажімо гак, декорації. Різними виходять знімки серед великого міста чи на тлі природи, в приміщенні чи надію рі. Тут для мене важливо передати не лише образ людини, а й дух місця.
Я намагаюсь використовувати контрасти чи, навпаки, підкреслювати гармонію.
Зізнаюся, іноді я впадаю у відчай: з десятків зроблених фото мені подобаєть-І’ІІ одне чи два. Але я втішаю себе там, що – хоча б ці два на сотню – вартісні, і я шаю, у якому напрямку рухатись, над чим працювати, що змінювати, а шо залишити. Тз іншого боку, хіба не кожен, хто займається якоюсь творчістю, буває не-‘.лловолений собою? Я заглиблююсь у теорію: вивчаю історію фотомистеитва, техніку, роботи відомих майстрів. Це допомагає мені відчути впевненість.
Поки що и побоююсь думати про це, але було б чудово, якби фотографування стало моєю професією, тоді я б просто обожнював свою роботу! Іноді ж мені навпаки здаєть-ся, що я нездара і краще б мені залишити все це, але годі я втішаю себе тим, що н – мисливець на чарівні миті, я вмію зупиняти час! Тільки – тесе, нікому не кажіть!.. Не кажіть, бо настане час і я сам скажу – своїми роботами…
(2 votes, average: 4.00 out of 5)