Етика (грецьк. ethos – звичка, звичай, ethicos – моральний) – філософська наука про походження і сутність моралі, моральної свідомості людини. Е. систематизує, класифікує і пояснює норми і правила, які регулюють поведінку людини в суспільстві з урахуванням особистих, колективних і громадських інтересів. Термін “Е.” часто вживається для позначення моралі як сукупності моральних уявлень, якостей людини, тому в багатьох випадках слова “мораль” та “Е.” є синонімами. Але мораль – явище духовного світу людини і форма суспільної
Е. – наука, з якою взаємодіє літературознавство, оскільки література безпосередньо відбиває моральні якості суб’єктів художнього вираження. Проблема єдності, взаємодії краси і добра цікавила ще давніх мислителів, які ввели поняття калокагатії (благородної краси), згодом просвітителі досліджували взаємодію в мистецтві правди, добра і краси. Взаємодія етичного й естетичного в житті суспільства, окремої особи – вічна і складна проблема. Відомий
Літературознавці стикаються також з проблемою моральної відповідальності письменника, критика, моральної зорієнтованості власних літературно-критичних суджень тощо. Проблема Е. відображена в естетичній категорії величного.