Естетика (грецьк. aisthesis – чуття, почуття, aistheticos – чуттєвий) – наука про прекрасне, художнє освоєння дійсності, про загальні закони краси і художньої творчості. Як окрема наука з окресленим предметом дослідження Е. відгалузилася від системи філософського знання у XVIII ст., що зумовлено творчістю німецьких філософів О. Баумгартена, І. Канта, Г.-В.-Ф. Гегеля. Проте її традиції сягають у глибину тисячоліть і пов’язані з рефлексіями давніх народів, особливо греків, про сутність краси, прекрасного, величного, трагічного, про природу і функції
Е. як навчальна дисципліна викладається з ХІХ ст. в університетах та інших середніх і вищих школах. В Україні залишив цікаві праці з Е. професор Харківського університету І. Кроненберг, питанням Е. приділяв увагу професор Львівського університету О. Огоновський. Проблемами загальної Е. та естетичної критики займалися І. Франко, Б. Лепкий, С. Федчишин, М. Гнатишак, М. Рудницький, Б. Романенчук. Нова хвиля зацікавлень Е. починається
Для літературознавства проблема полягає в тому, щоб загальноестетичні підходи до літератури відігравали методологічну роль, сприяли поглибленому проникненню в її естетичну сутність, розробці теоретико-літературознавчого понятійного апарату, з допомогою якого можна було б глибше розкрити специфіку мистецтва слова.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)