Емоції в літературі (лат. emoveo – хвилюю, збуджую) – психічні стани, акти, які проявляються в свідомості людини у вигляді переживань, Чуттєвого збудження. Е. зумовлені ставленням людини до дійсності, відбивають її. Психологи розрізняють Е. як прості форми чуттєвого контакту з довкіллям (радість, втіха, сум, тривога і т. п.), а почуття – як складніші емоційно-смислові утворення, пов’язані з потребами особистості (кохання, патріотизм, гордість, естетична втіха). Літературознавця Е. і почуття цікавлять як духовні стани персонажів, оповідачів,
Психологізм як невід’ємна якість художнього освоєння дійсності включає в себе і емоційно-почуттєві грані духовного світу суб’єктів художнього вираження, тому стає об’єктом літературознавчого аналізу крізь призму тексту твору. Емоційні переживання є основою лірики, їх якісні різновиди, інтенсивність і суб’єктно-об’єктна спрямованість лежать в основі поділу лірики на жанри, визначають ритміко-інтонаційний лад віршової мови. Велику роль Е. відіграють у процесі естетичного сприймання
Тарнавський, Р. Бабовал та ін.).