Эмиль Золя один з найбільших французьких письменників II половини XIX століття. Він був творцем теорії натуралізму – напрямок, що виникло в 60-80р. XIX століття.
У своїх численних статтях він виклав і обгрунтував теорію, натуралізму як нового і єдиного методу в літературі: самою знаменитою теоретичною роботою Золя є “Експериментальний роман”.
Натуралізм за твердженням Золя являє собою розвиток традицій реалізму минулого. Золю цікавиться успіхами науки, відкриттями в біології, медицині й уважав, що закономірності розвитку й тваринного
Одним із самих знаменитих романів Золя була “Ругон-Маккари” – це серія романів, що складаються
Золю показує положення різних класів і соціальних груп. У його романі зображена правляча верхівка, вище світло республіки, велика фінансова буржуазія, банкіри, спекулянти, для яких режим Наполеона III представляв зручну можливість грабувати Францію
Дрібна буржуазія, реакційне духівництво, ремісники й робітники, селянство, інтелігенцію. Золю відобразив життя всіх цих людей, різних шарів суспільства. Великою його заслугою було те, що хоча він і був прибічником натуралізму, але долі й характер його героїв пояснюються не біологічними, а соціальними факторами. Письменник бачив протидію дійсності, вона хотів змін про відновлень миру, але боявся революції, не хотів її й сподівався на мирне врегулювання, протистояння між працею й капіталом. Одним з відомих романів був “Жерміналь” (назва весняного місяця в революційному календарі встановленим у період буржуазної революції).
У цьому романі правдиво показується умови життя простого робочого народу й закономірність його збурювання. Головні діючі особи – це шахтарі, які за свою каторжну працю одержують незначну плату. Золю також згущає фарби, описуючи особисті відносини й сімейне життя шахтарів
Золя брав активну участь у громадському житті Франції. Він виступив на захист Дрейфуса – капітана Французької армії – єврея, що був обвинувачений у державній зраді й був присуджений до каторги. Золю опублікував знаменитий лист президентові Франції в захист Дрейфуса, за яке його присудили до тюремного ув’язнення. Він змушений був бігти із Франції й жити в Англії, але через рік повернувся. Золю знали й любили в Росії.
Деякі його добутки з’явилися на початку в Росії, а потім у Франції. Сам Золя писав, що початок його світової популярності, поклала Росія й він завжди зберігав подяку до країни: “предоставившей йому трибунові й саму утворену, жагучу аудиторію”.
Хоча Золя й підтримував робочі маси, йому були далекі думки про різкі перетворення в суспільстві, він хотів деякого поліпшення умов життя простого народу
(1 votes, average: 5.00 out of 5)