Спектакль кінчений, і виникає природне запитанння: “А при чому отут Пигмалион?” Бернард Шоу у своїй п’єсі використовував давньогрецький міф про скульптора Пигмалионе. Він створив статую Галатеї – дівчини до того прекрасної, що він закохався в неї й став просити Афродіту пожвавити своє створення. Богиня любові вдихнула життя в Галатею, і Пигмалион женився на ній.
Але, знаючи зміст п’єси, легко зрозуміти, що тільки на сміх Шоу охрестив Хиггинса Пигмалионом. Генрі Хиггинс не здатний на серйозне почуття, він занадто егоїстичний
Професор фонетики вирішує поставити досвід: чи може дівчина із самих низів суспільства стати теперішньої леді в одязі, манерах і мовленні. Іншими словами, він береться за створення досконалості з “сирого матеріалу” – за працю Пигмалиона. І об’єктом його експерименту стає Элиза Дулиттл. Уперше ми знайомимося з нею на вулиці під час грози. І, на відміну від стереотипної в англійській літературі красуні-квіткарки із блакитними очами, Шоу дає нам образ безглуздої, розпатланої істоти в брудних лахміттях і промоклому
Однак з того моменту, коли Хиггинс починає навчати її фонетиці, ми бачимо, що в ній ховаються гарні щиросердечні якості. Дівчина хоче вирватися із середовища, що неї оточує. Однак Хиггинс бачить в Элизе тільки об’єкт для свого експерименту, шматок граніту без емоцій, думок і почуттів. І із часом із граніту з’являються форми майбутньої Галатеї, однак із придбанням гарних манер і зовнішньої шляхетності в ній проявляються й внутрішня шляхетність, гордість і щиросердечна краса, що не
(1 votes, average: 5.00 out of 5)