Двоголосе слово (двоголосся)

Двоголосе слово (двоголосся) – окремий тип слова в літературі, досліджуваний металінгвістикою. д. с. одночасно належить двом суб’єктам мовлення, виражаючи два відмінні наміри, два погляди чи значеннєві позиції, які перебувають у діалогічному відношенні. Сам факт і спосіб подачі такого слова зумовлює появу в ньому другого голосу, власне, голосу розповідача (нарратора) чи автора. М. Бахтін у праці “Проблеми поетики достоєвського” (1963) окреслює два різновиди д. с: односпрямоване і різноспрямоване слово.

Перший різновид характерний для стилізації, прикладом другого може бути пародія. д. с: виділяється як окремий тип слова на тлі одноголосих слів-предметів або слів опредмечених. д. с. характерне для епічної поліфонії, хоча з’являється і в інших сферах. Різновиди двоголосся проявляються, крім стилізації і пародії, в таких жанрах, як памфлет, сатира, гумореска, драма та ін.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Двоголосе слово (двоголосся)