У 30-х роках XIX століття в Україні посилюються протести кріпаків та селян проти жахливих умов життя. Вони спалювали садиби панів, вбивали своїх господарів, їхніх управителів, навіть виступали із зброєю проти царських військ. Саме про цей складний період розповідає у своєму оповіданні “Дорогою ціною” Михайло Коцюбинський.
Письменник порівнює кріпаків з волелюбним знесиленим туром, на шию якому було накладено ярмо. Однією з форм протесту проти кріпаччини була втеча від пана. Дорогою ціною здобувалась воля, право на щасливе життя, саме
За свої двадцять років Остап чимало настраждався від панів, а “його мати, батько, навіть дідусь, що ходив у Січ, – хіба ж вони не стали панською худобою?” Якби вони, звичайні селяни, не були панським товаром, то не міг би пан розлучити його з коханою Соломією, віддавши її силоміць за нелюба? Багато чув Остап від свого діда про вільний народ, про козаків. Туга за людським щастям примушує хлопця прийняти страшне на той час рішення – втекти з дому.
Втекти, втекти туди, де “хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю, а ні – то полягти кістками
Михайло Коцюбинський майстерно зображує всі переживання, які виникали в його героїв під час важкої і небезпечної подорожі. Коли нарешті Остап і Соломія досягають бажаної мети – перетинають Дунай, сліпа куля зранює Остапа. Незважаючи на біль, він іде далі, аби швидше здобути жадану волю.
Соломія щиро вірила, що коханий одужає, що в нього вистачить сил вибратися з плавнів, бо щастя волі було таким близьким, таким бажаним.
Письменник створює героїчний образ української жінки – сміливої, мужньої, люблячої. Боротьба за свої почуття до Остапа – це вияв її жіночого свободолюбства, прагнення вирватися із моральної неволі. Багато труднощів довелося зазнати закоханим, але, я вважаю, що найважче все-таки було Соломії, бо вона не шкодувала свого життя, аби її Остап врятувався і був вільний.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)