Михайлу Коцюбинському властиве глибоке переймання психологією героїв, вигадливість художніх образів, уміння передавати настрої й внутрішні переживання, невпинне простування до світла, до краси, до ідеалу.
Співцем свободи виступає Коцюбинський в оповіданні “Дорогою ціною”, в якому йдеться про страшні часи кріпацтва, а саме про підступне зруйнування Запорізької Січі, оплоту свободи українського народу. Та, опинившись у неволі, український народ не скорився.
Часто вибухають повстання. Люди, шукаючи волі, тікають у далекі степи
Остап, який палає помстою до панів, мріє про визволення народу з-під ярма кріпацтва. Це – лицар свободи, вірний син народу. Остап не просто тікає світ за очі, він роздумує про те, як зібрати хоробрих людей, козаків і повести їх на священний бій з визискувачами.
Соломія втілює у собі найкращі риси українського жіноцтва.
Вона віддана своєму коханому Остапові, не хоче примиритися з будь-яким насильством і тому тікає разом з Остапом. У найскрутніші хвилини Соломія виявляє велику стійкість, хоробрість, волю і завзяття. Герої
В його спогадах – завжди Соломія. Йому й досі – через десятки літ – чується її голос. “Дорого заплатив я за волю, гірку ціну дав… Половина мене лежить на дні Дунаю, а друга – чекає й не дочекається, коли злучиться з нею…” – каже Остап.
Доля героїв оповідання “Дорогою ціною” трагічна. Не зібрав і не повів красень Остап хоробрі козачі полки на лютих панів. Не звила свого щасливого й вільного гнізда орлиця Соломія. Коротка була мить вільного життя Остапа й Соломи.
Але то була найщасливіша мить! Безсмертна мить, виборена двома затятими волелюбцями.
Нескореною пішла в небуття Соломія. Нескореним до віку залишився Остап. Тому вони, борці за свободу, за своє щастя, залишилися жити у віках.
Вони й зараз наче промовляють до всіх нас: любіть свободу, кохайте свій рідний край, будьте вільними, завжди вільними!